Difference between revisions 10174790 and 10174937 on ukwiki

{{Особа
| ім'я                 = Сопронюк Олександр Петрович
| жінка                = <!-- будь-яке значення якщо жінка -->
| місце_проживання     = {{Квм}}
| інші_імена =
| зображення = Sopronyuk.jpg
| підпис_зображення = Олександр Сопронюк
| ім'я_при_народженні =
(contracted; show full)
Ручних холуїв з Олександра Сопронюка і Кузьми Федченка (відповідальний секретар) не вийшло — служити Мовчанові не стали. Лишилися цілі. І вільні.

Той же сам Володимир Куєвда так посвідчує перебіг подій: "Так (цитата від Володимира Куєвди вище) було до з'яви на посаді голови Товариства Павла Мовчана, до осени 1990 року.Наростальна ла
пвина присікувань, менторський тон, непристойні публічні випади проти О.Сопронюка на засідланнях правління Товариства були незрозумілі нікому. Непідцензурний головний релактор ставав дедалі небезпечніший для голови.. Тому цькування О.Сопронюка стали неприховані. Подейкували в кулуарах про намагання в такий спосібзамінити самостійного головного редактора  на іншого. Як пізніше з'ясувалося, Мовчан готував місце для своєї дружини - Любові Голоти. Щоправда, низка непристойних орепресивних дій не змусила О.Сопронюка покинути посаду, хоча П.Мовчан вдавався дор випробуваних його совковою ідеологією совкових методів - затемнених закулісних інтриг, відвертого містечкового сексотства, намовлянь, матеріально-побутових занижень...Не домігшися бажаного - зробити О.Сопронюка ручним і слухняним (газета, попри Мовчанові тортури-перемети, виходила вже самостійно - бь ТАМ поставало лише одне питання%: як вона взагалі живе-виходить, і де він, О.Сопронюк, бере гроші). П.Мовчан через тривалі й секретаріатні й управні постанови таки відправляє О.Сопронюка з редакцією "Слова" з Музейного, 8 у світи  і проводить через правління ухвалу про заснування  нової, своєї, газети - "Слово просвіти", а її головним редактором затверджує свою дружину - Любов Голоту.
Оригінальний часопис "Слово" - ще один рупор Українства - пішов у вільне плавання".
(contracted; show full)є замортизував Сопронюкову долю: довго розмовляли про університетські роки, літературу, про тих же таки Володимира Підпалого і Василя Симоненка, назагал про українське життя-буття... Насамкінець Анатолій Григорович запропонував вступити до НСПУ. Олександр од цього статусу відмовився: спілка - сталінська структура. Таких пропозицій було ще дві: задовго перед цим, 1992 року, коли хотіли "приручити" "Слово" - і по тому, 2011-2012рр., коли повалено (до чого Ол.Сопронюк доклав чимало зусиль 
гґрунтовною публіцистикою) знущальну гегемонію Вол.Яворівського.    

Газета «Слово» тим часом — у приміщенні інституту «Республіка», на столичній вулиці Антоновича, 12б, з доброї волі її очільника Володимира Чемериса та в редакції «Української газети», що її редагував на Саксаганського університетський товариш Олександра Іван Ольховський.
Друкуються молоді, але вже зрілі поети, Андрій Підпалий, Ігор Скрипник, Андрій Горбаль...
(contracted; show full){{bio-stub}}

[[Категорія:Народились 25 жовтня]]
[[Категорія:Народились 1961]]
[[Категорія:Українські поети]]
[[Категорія:Українські журналісти]]
[[Категорія:Українські публіцисти]]
[[Категорія:Уродженці Житомира]]