Difference between revisions 10219476 and 10708585 on ukwiki

{{Особа
| ім'я                 = Сопронюк Олександр Петрович
| жінка                = <!-- будь-яке значення якщо жінка -->
| місце_проживання     = {{Квм}}
| інші_імена =
| зображення = Sopronyuk.jpg
| підпис_зображення = Олександр Сопронюк
| ім'я_при_народженні =
(contracted; show full)и й комсомолами, різноманітними судами й прокуратурами навіть близько не стоять біля його діянь. Саме тоді над газетою «Слово» і Олександром Сопронюком, як її головним редактором, нависли суди і прокуратури. Анатолій Щербатюк, с. Лозовата, на Вінничині, «Дух крові», («Слово», ч.4, 1992 р.) — початком районна, Печерська, прокуратура, потому — міська, що на Хрещатику, 36. Ігор Бондар (сьогодні — Ігор Бондар-Терещенко), з Харкова, «І тільки потім усе заступить ніч…», («Слово», ч.8-9, 1993 р.)… І т.ін.. І т.д.
, тощо. Окрім того, окремішньо, ще три, натоді з Мушкетиковою, спілкою письменників: Василь Рубан «Мародери», («Слово», ч.10, 1992 р. Одне слово — «не так тії вороги, як добрії люде» й іже з ними — а за цим усім — по газеті загалом — шість судових справ — усі з суспільно-політичних мотивів: розмови-допити, пояснення, експертизи, оскарження. На довершення лавинні засуджувальні шквали «їхньої» преси — хіба що чукотське радіо оминуло увагою «Слово» — газету, що твердо й наступально стояла на всьому українському(contracted; show full){{bio-stub}}

[[Категорія:Народились 25 жовтня]]
[[Категорія:Народились 1961]]
[[Категорія:Українські поети]]
[[Категорія:Українські журналісти]]
[[Категорія:Українські публіцисти]]
[[Категорія:Уродженці Житомира]]