Difference between revisions 11261947 and 11355811 on ukwiki

'''Петрашенко Валентина Олексіївна''' відомий український археолог, дослідниця пам’яток давньоруського часу [[Канівський район|Канівщини]].

== Біографія ==

Народилася 14 грудня 1950 р. у с. [[Чемер]] [[Олишевський район|Олишевського району]] на [[Чернігівщина|Чернігівщині]]. У 1968 р. вона зі срібною медаллю закінчила Боярську СШ №3. Ще школяркою Валентина Олексіївна захоплювалася туризмом та краєзнавством, їздила з друзями в Карпати, Крим, на Кавказ.
 
Навички, отримані у турпоходах, допомогли їй у майбутньому під час роботи в багатьох експедиціях. Участь у роботі Зарубського загону (під керівництвом [[Максимов Євген Володимирович|Є.В. Максимова]]) Канівської експедиції ІА АН УРСР 1969 р. мала для молодої дівчини вирішальне значення не лише у виборі професії (того ж року вона вступила на вечірнє відділення історичного факультету Київського державного університету), але й дала змогу назавжди закохатись у привабливу таємничість цього регіону, вивченню пам’яток якого Валентина Олексіївна присвятила усе своє життя.

Студенткою вона брала участь у розкопках таких відомих археологічних пам’яток, як [[Канівські гори, Канівські дислокації|Пилипенкова Гора]] і [[Бабина Гора]]. Валентина Олексіївна послідовно пройшла всі посадові щаблі Інституту археології, почавши працювати лаборантом відділу слов’янської і середньовічної археології у квітні 1973 р. Отримавши в 1975 р. університетський диплом із відзнакою, В.О. Петрашенко почала працювати старшим лаборантом відділу ранньозалізного віку, а у 1977 р. її було переведено до лабораторії камеральної обробки археологічних матеріалів. Це знайомство з археологічним матеріалом різних епох та територій (крім Канівщини, Валентина Олексіївна працювала на Дністрі (1975) та Чернігівщині (1977-1978)) дало змогу В.О. Петрашенко чудово орієнтуватись у ньому, що дуже знадобилося під час вивчення багатошарових пам’яток. У 1978-1981 pp. Валентина Олексіївна навчалася в аспірантурі, а 1982 р. успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Лісостепове правобережне Подніпров’я у VIII-X ст.» З 1986 р. вона працювала науковим, а з 1989 р. – старшим науковим співробітником Інституту археології.

Валентина Олексіївна вдало поєднала у своїй діяльності можливості польового дослідника та кабінетного вченого. Понад 20 польових сезонів, проведених нею заступником та начальником експедицій, принесли їй колосальний досвід, який дав змогу успішно досліджувати складні багатошарові пам’ятки та робити оперативні публікації за отриманими матеріалами. Вона ніколи не цуралася взяти на розкопі лопату й розчистити пічку, житло чи яму, і цей особистий приклад надихав інших учасників експедиції на невтомну працю, допомагав студентам-практикантам засвоїти нюанси та делікатність процесу археологічних розкопок.

Бездоганна й чітка організація як процесу самих розкопок, так і експедиційного побуту завжди приваблювала колег Валентини Олексіївни до її виїздів у поле. Влітку 1986 p., після Чорнобильської трагедії, її експедиція гостинно прийняла до себе співробітників із кількох відділів Інституту.

== Хронілогія подій==

На зламі 1970-1980-х pp. В.О. Петрашенко разом із Є.В. Максимовим успішно досліджували багатошарове городище біля с. Монастирок, за результатами робіт на якому було підготовлено монографію «Славянские памятники у с. Монастырёк на Среднем Днепре» (1988). Знайдені на цій пам’ятці 15 житлових комплексів VIII-X ст. ввели у науковий обіг зразки яскравої матеріальної культури того часу: від посуду і побутових предметів до конструкції жител, а саме городище на сьогодні залишається найбільшою серед розкопаних придніпровських пам’яток ранньодержавного періоду.

У 1985, 1987-1989 pp. Валентина Олексіївна досліджувала поселення в урочищі Козаків Яр біля с. Ходосівка під Києвом, де на площі близько 2,5 тис. кв. м було виявлено 14 жител VIII-IX ст. Це поселення цікаве тим, що є однією з небагатьох правобережних пам’яток, що належать до волинцевської культури.

У той час (1986-1989) дослідниця також очолювала розкопки Григорівського поселення на березі Дніпра. Під час роботи цієї масштабної експедиції було здійснено комплексне дослідження групи пам’яток: багатошарового поселення VIII-XIV ст., ґрунтового могильника та низки різночасових пам’яток в окрузі. На площі близько 2,5 тис. кв. м було розкопано понад 100 об’єктів – жител, будівель, ям, горнів, 40 поховань. Повний аналіз цієї пам’ятки В.О. Петрашенко здійснила у своїй монографії «Древнерусское село по материалам поселений с. Григоровка» (2005), де, крім польових матеріалів, було опубліковано результати її реконструкції давнього ландшафту, оцінено соціальний та демографічний характер пам’ятки. її новаторський підхід реалізувався у залученні до вивчення матеріалів із цієї пам’ятки колег-фахівців із суміжних галузей – палеоботаніки, остеології, антропології, результати роботи яких доповнили цю яскраву монографію.

У 1990-1991 pp. експедиція під керівництвом В.О. Петрашенко проводила розкопки поселення VIII-XIV ст. біля с. Бучак (урочище Рожана криниця), а в 1993-1994 pp. – на поселенні в урочищі Ревутове поблизу с. Григорівка та м. Канів. Одночасно Валентина Олексіївна проводила значні за обсягом розвідки у басейні р. Віти під Києвом та на узбережжі Канівського водосховища, в результаті яких було виявлено десятки нових пам’яток, а понад 300 каталогізовано та нанесено на топографічні карти. Ці матеріали було опубліковано у виданнях «Археологічні пам’ятки басейну р. Віти у Київському Подніпров’ї» (препринт, 1993) та «Узбережжя Канівського водосховища (каталог археологічних пам’яток)» (1999).

В останнє десятиліття, коли фінансування археологічних досліджень значно скоротилося, В.О. Петрашенко організувала невеликі рятувально-охоронні роботи на Канівщині в районі Трахтемирова, Монастирка та Бучака. Валентина Олексіївна щиро переймалася збереженням пам’яток археологічної спадщини, тому активно працювала у київському та черкаському обласних осередках УТОПІК, займала активну позицію під час створення (1994) та розбудови Трахтемирівського історико-культурного заповідника. Для популяризації історико-археологічної спадщини цієї території нею разом із Є.В. Максимовим було видано книгу «Трахтемирів. Подорож у давнину» (2001).

Багатий досвід у вивченні матеріальної культури середньовічних сільських поселень дав змогу В.О. Петрашенко підготувати великі розділи в колективних монографіях «Південноруське село IX-XIII ст.» (1997) та «Село Київської Русі» (2003). У них Валентина Олексіївна, спираючись на отримані в останні десятиліття матеріали з розкопок пам’яток (насамперед власних), подала сучасне бачення наукових проблем, пов’язаних із цією тематикою. Загалом, коло питань, яким приділила увагу Валентина Олексіївна у своїх публікаціях (усього понад 80), є надзвичайно широким. Серед них питання технології виготовлення та хронології кераміки (окрему монографію «Слов’янська кераміка VIII-IX ст. лісостепового правобережного Подніпров’я» було опубліковано в 1992 p.), землеробства й скотарства, ткацтва і прядіння Середнього Подніпров’я VIII-X ст., структури заселення лісостепу у давньоруський час, вивчення житла, внутрішньої забудови садиб у слов’янський та давньоруський час (розділ колективної монографії «Давні поселення України» (2005)), проблеми охорони та вивчення археологічних пам’яток тощо. Кілька статей В.О. Петрашенко було присвячено літописним племенам, зокрема контраверсійній проблематиці полян (1994, 1998).

У 1991-2002 pp. Валентина Олексіївна виконувала обов’язки вченого секретаря Спеціалізованої ради з захисту дисертацій. Вимогливість і вправність цієї чарівної жінки, поєднані з приязним ставленням до дисертантів, допомогли багатьом колегам, які приїздили з різних куточків України, швидко оформлювати необхідні документи та передавати їх до ВАКу.

Не стало Валентини Олексіївни Петрашенко 14 грудня 2006 р. Вона була для нас яскравою квіткою, яку повсякчас супроводжував аромат життя. І залишиться вона тією зіркою, що завжди спостерігатиме із нічного неба за археологами і прислухатиметься до їхніх розмов біля багаття…{{copyvio|url=http://www.arheolog-ck.ru/?p=3108}}

== Найвідоміші праці ==
 Має понад 20 наукових публікацій.
* Славянские памятники близ хут. Монастырек на Среднем Днепре. - К., 1998(у співавт.);
* Землеробство і скотарство у Середнім Подніпров'ї в VIII-X вв. // А., 1979, в. 41;
* Городище Монастырек VIII-X вв. - К.,1985.

== Література ==
* Світлої пам’яті Валентини Олексіївни Петрашенко // Археологія. – 2007. – № 1. – С. 115-117.
* Галина Мезенцева. В кн.: Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів.:"Рада", 1997. - C. 146.

== Посилання ==
 [http://www.arheolog-ck.ru/?p=3108 Петрашенко Валентина Олексіївна - В.К. Козюба]

{{Ізольована стаття}}

[[Категорія:Українські археологи]]