Difference between revisions 18077409 and 18077588 on ukwiki

The '''Messerschmitt Me 410 ''Hornisse'' ''' ("Hornet") was a German  [[Важкий винищувач|heavy fighter]] and ''[[Швидкісний бомбардувальник|Schnellbomber]]'' used by the ''[[Люфтваффе|Luftwaffe]]'' during [[Друга світова війна|World War II]]. Though essentially a straightforward modification of the Me 210,  it was designated the Me 410 to avoid association with its notoriously flawed predecessor.

== Design and development ==
Development of the Me 210 had been under way since 1939 but the aircraft proved extremely unstable and was never considered for full-scale production. Modifications to the layout produced the Me 210C and 210D, which proved somewhat superior. As studies progressed on the Me 210D, and with a separate parallel attempt to improve upon the 210 with the Messerschmitt Me 310 in the second half of 1943 — which provided almost no aerodynamic improvement over the 210's risky handling qualities — it was instead decided to introduce a "new" model, the Me 410.

The major change between the Me 210 and 410 was the introduction of the larger (at 44.5 litre, 2,715 in<sup>3</sup> displacement) and more powerful Daimler-Benz DB 603A engines, which increased power to 1,750&nbsp;PS (1,730&nbsp;hp, 1,290&nbsp;kW) compared to the 1,475&nbsp;PS DB 605s used on the Me 210C - the interim Me 310 design experiment actually used the DB 603 powerplant choice first. The engine performance increased the Me 410's maximum speed to 625&nbsp;km/h (388&nbsp;mph), greatly improved [[Швидкопідйомність|rate of climb]], service ceiling, and most notably the cruising speed, which jumped to 579&nbsp;km/h (360&nbsp;mph). It also improved payload capability to the point where the aircraft could lift more war load than could fit into the bomb bay under the nose. To address this, shackles were added under the wings for four 50&nbsp;kg (110&nbsp;lb) bombs. The changes added an extra 680&nbsp;kg (1,500&nbsp;lb) to the Me 210 design, but the extra engine power more than made up for the difference.
[[Файл:Me_210_and_410_Wing_Planform_Comparison.jpg|міні|Basic side-by-side comparison of the Me 210 and Me 410 wing planforms]]
The new version included a lengthened [[Фюзеляж|fuselage]] and new, automatic leading edge slats, both of which had been tested on Me 210s and were found to dramatically improve handling. The slats had originally been featured on the earliest Me 210 models, but had been removed on production models due to poor handling. When entering a sharp turn, the slats had a tendency to open, due in part to the turn causing a drop in air pressure at the leading edge of the wings, analogous to the low pressure activation the slats were designed for in a slow landing approach (this problem was first observed on the Bf 109V14 and V15 prototypes for the Bf 109E), which added to the problems keeping the aircraft flying smoothly. However, when the problems with the general lateral instability were addressed, this was no longer a real problem. The wing panels of the earlier Me 210 had been designed with a planform geometry that placed the aerodynamic center in a rearwards direction in comparison to the earlier Bf 110, giving the outer sections of the wing planform beyond each engine nacelle a slightly greater, 12.6° leading edge sweepback angle than the inner panels' 6.0° leading edge sweep angle.  This resulted in unreasonable handling characteristics in flight for the original Me 210 design.  The new Me 410 outer wing panels had their planform geometry revised to bring the aerodynamic center further forwards in comparison to the Me 210, thus making the leading edge sweepback of the outer panels identical to the inner wing panels with both having identical 5.5° sweepback angles, which improved handling.

Deliveries began in January 1943, two years late and continued until September 1944, by which point a total of 1,160 of all versions had been produced by Messerschmitt [[Аугсбург|Augsburg]] and [[Dornier]] [[Мюнхен|München]]. When it arrived, it was liked by its crews, even though its improved performance was not enough to protect it from the swarms of high performance [[Антигітлерівська коаліція|Allied]] fighters they faced at this stage of the war.

== Operational history ==
[[Файл:Me_410_Hornisse_with_BK_5.jpg|міні|An Me 410A-1/U4 with a BK 5 autocannon peels off during attack on USAAF B-17s]]
The Me 410 night bomber proved to be an elusive target for the RAF [[Нічний винищувач|night fighters]]. The first unit to operate over the UK was V./KG 2, which lost its first Me 410 on the night of 13–14 July 1943, when it was shot down by a de Havilland Mosquito of No. 85 Squadron RAF.

The Me 410 was also used as a [[Zerstorer|bomber destroyer]] against the daylight bomber formations of the [[Військово-повітряні сили армії США|USAAF]], upgraded through the available ''Umrüst-Bausätze'' factory conversion kits, all bearing a '''/U''' suffix, for the design — these suffixes could vary in meaning between subtypes. As one example, the earlier Me 410 A-1/U1 designation signified a camera-fitting in the undernose ordnance bay for reconnaissance use (as the A-3 was meant to do from its start), while the same /U1 designation or the later Me 410 B-2 signified a mount of a pair of the long-barreled, 30mm calibre MK 103 cannon in the undernose ordnance bay. The /U2 suffix designated a fitment of two additional 20&nbsp;mm MG 151/20 cannons in the under-nose ordnance bay instead — the A-1/U4 subtype fitted the massive, 540&nbsp;kg (1,190&nbsp;lb) weight ''Bordkanone'' series 50&nbsp;mm (2&nbsp;in) BK 5 cannon, loaded with 21 rounds in the same undernose ordnance bay in place of either the /U1's cameras or MK 103s, or the /U2's added pair of MG 151/20 autocannon. For breaking up the bomber formations, many Me 410s also had four underwing tubular launchers, [https://photos.google.com/share/AF1QipNXV7phdBUUhx38l8n7arwm320BGn7373JVZHtSnmO5L5-PIRtEeDZdLuYeSfAsEw/photo/AF1QipMjXBlp5L5ttbvciezisXIpZzrgD8PewuhRAaOY?key=b3doV09MWEZENU9lUnBQZm1kRWZyNklpY1lRZzlB two per wing panel], firing converted 21&nbsp;cm (8&nbsp;in) ''Werfer-Granate'' 21 infantry barrage rockets. Two ''Geschwader'', ''Zerstörergeschwader'' 26 and 76, were thus equipped with the Me 410 by late 1943.

They were moderately successful against unescorted bombers through 1943, with a considerable number of kills against USAAF day bomber formations being achieved. However, the Me 410 was no match in a dogfight with the lighter Allied single-engine fighters such as the [[North American P-51 Mustang]] and [[Supermarine Spitfire]]. In early 1944, the Me 410 formations encountered swarms of Allied fighters protecting the bomber streams, usually flying far ahead of the combat box formations as an [[Панування в повітрі|air supremacy]] move in clearing the skies of any Luftwaffe opposition, resulting in the Me 410's previous successes against escorted bombers now often being offset by their losses. An example of this — as part of a campaign started two days earlier by the USAAF — was on 6 March 1944 during an attack on Berlin by 750 8th AF heavy bombers, when 16 Me 410s were shot down in return for eight [[Boeing B-17 Flying Fortress|B-17s]] and four P-51s (which were destroyed by Bf 109 and [[Focke-Wulf Fw 190|Fw 190]] fighters escorting the Me 410s).<ref>Hess 2007, p. 82.</ref><ref>Caldwell and Muller 1994, p. 137.</ref> The following month on 11 April, with 8th AF raids hitting [[Жари (місто)|Sorau]], [[Росток|Rostock]] and Oschersleben, II.ZG 26's Me 410s accounted for a rare success, initially bringing down 10 B-17s without any losses. During the course of the same raid, their second sortie was intercepted by P-51s that destroyed eight Me 410s and three Bf 110s. Sixteen crewmen were killed and three wounded.<ref>Caldwell and Muller 1994, p. 183</ref>

From mid-1944, despite being Hitler's favourite bomber destroyer, the Me 410 units were taken from [[Стратегічна повітряна оборона Рейху|Defence of the Reich]] duties and production was phased out in favour of heavily armed single-engine fighters as dedicated bomber destroyers, with the Me 410s remaining in service flying on [[Повітряна розвідка|reconnaissance]] duties only.<ref>Caldwell and Muller 1994, p. 198.</ref> Some Me 410s were used with [[Junkers Ju 188|Junkers Ju 188s]] during the [[Операція «Оверлорд»|Battle of Normandy]], for high-altitude night reconnaissance.

== Variants ==
The basic A-series aircraft were armed with two 7.92&nbsp;mm (.312&nbsp;in) [[MG-17|MG 17 machine guns]] and two 20&nbsp;mm MG 151/20 cannons in the nose and delivered as the '''Me 410 A-1''' [[Легкий бомбардувальник|light bomber]]. The originally planned '''Me 410 A-2''' heavy fighter was cancelled because the dual 30&nbsp;mm (1.18&nbsp;in) MK 103 cannon mount, also available for the later '''Me 410B-2''' subtype as the aforementioned ''Umrüst-Bausatz'' /U1 factory ordnance upgrade available by 1944, was not ready in time. The Me 410A featured a bomb bay for carrying air-to-ground ordnance or for the installation of additional air-to-air weaponry or other equipment. Initially, three ''Umrüst-Bausätze'' (factory conversion kits) were available, '''U1''' contained a palette of cameras for the photo-reconnaissance role, '''U2''' two 20&nbsp;mm MG 151/20 cannon with 250 rpg for the heavy fighter use, and '''U4''' used the 50&nbsp;mm (2&nbsp;in) ''Bordkanone'' series weapon, the BK-5 cannon with 22 rounds (21 rounds to load and 1 extra round already loaded into the cannon), to turn either an Me 410A or B-series aircraft into a dedicated [[Zerstorer|bomber destroyer]]. The BK 5 cannon - derived from the [[Panzer III]] tank's main armament, the 50 mm (2 in) KwK 39 L/60 - allowed the Me 410s to shoot at their targets from over 914&nbsp;m (1,000&nbsp;yd), a distance at which the bombers' defensive armament, usually consisting of the "light-barrel", .50 calibre AN/M2 aviation version of the [[Browning M2|M2 Browning]] machine guns, was useless. Frequent problems with jamming and limited ammunition supply, together with the extra 540&nbsp;kg (1,200&nbsp;lb) weight of the large-calibre gun under the nose, made the other anti-bomber versions of Me 410, especially those with extra 20&nbsp;mm MG 151/20s, much more useful. The dedicated reconnaissance version '''Me 410 A-3''' received a deeper fuselage for additional cameras and fuel. The Me 410 A-3 entered service in small numbers in early 1944, and equipped three long-range reconnaissance ''Aufklärungsstaffel'' reconnaissance squadrons, usually assembled with other recon squadrons as parts of larger, three or four-squadron ''Fernaufklärungsgruppen'' (one ''Gruppe'' on the [[Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Western Front]] and the other two on the [[Німецько-радянська війна|Eastern Front]]).

The '''Me 410B'''-series was largely the same as the A-series, but replaced the pair of 7.92&nbsp;mm (.312&nbsp;in) MG 17s with a pair of the harder-hitting 13&nbsp;mm (.51&nbsp;in) MG 131 machine guns. The originally planned 1,900&nbsp;hp (1,400&nbsp;kW) DB 603G engine had been cancelled in early 1944, so all Me 410Bs used DB 603A or DB 603AA engines. The DB 603G would have increased the maximum speed to 630&nbsp;km/h (392&nbsp;mph), and cruising speed to 595&nbsp;km/h (370&nbsp;mph), although the weights increased once again. The versions were the same as with the A-series, the '''Me 410 B-1''', and '''Me 410 B-3''' filling the same roles as the earlier A-1, and A-3 versions, also with the options of using the same ''Umrüst-Bausätze'' factory conversion kits as the A-series aircraft used.

Several experimental models were also developed. The '''Me 410 B-5''' added shackles under the fuselage to carry a [[Торпеда|torpedo]], and removed the MG 131s in the nose to make room for the '''FuG 200''' ''Hohentwiel'' 550&nbsp;MHz UHF-band maritime patrol [[Радар|radar]]. The bomb bay was not used in this version in order to make room for a 650&nbsp;L (170&nbsp;US gal) [[Паливний бак|fuel tank]], and the rearward-firing remote [[Башта (зброя)|turrets]] were replaced by another 700&nbsp;L (180&nbsp;US gal) fuel tank for long-range missions. The '''Me 410 B-6''' was a similar anti-shipping conversion, but intended for the short-range coastal defence role only. For this mission, it did not use a torpedo, and was instead a simple modification of the B-1 with the FuG 200 radar. The '''Me 410 B-7/B-8''' were updated B-3 reconnaissance models that were only built as prototypes.

The '''Me 410C''' was a high-altitude version drawn up in early 1944, with two new wing designs that increased [[Розмах крила|span]] to 18.25&nbsp;m (60&nbsp;ft) or 20.45&nbsp;m (67&nbsp;ft). The larger wings allowed the gear to retract directly to the rear. A new universal engine mount would allow for the use of any of the DB 603JZ or BMW 801J [[Система турбонаддування|turbocharged]] engines or the Jumo 213E two-stage mechanically [[Нагнітач|supercharged]] engines, driving a new four-blade [[Повітряний гвинт|propeller]] with very wide blades. The BMW 801 [[Радіальний двигун|radials]] were air-cooled and the DB 603 and Jumo 213 used an annular [[Радіатор|radiator]], all housed as unitized ''Kraftei'' (power-egg) engine "modules" onto an airframe for ease of installation and field maintenance, so the normal under-wing radiators were removed. None were ever built, as Me 410 production was canceled before the engines matured.

The '''Me 410D''' was a simpler upgrade to the B-series to improve altitude performance, but not to the same degree as the C-series. It would be powered by the DB 603JZ engines, and had a revised forward fuselage to increase the field of view of the pilot and reduce drag. It also replaced portions of the outer wing panels with ones made of wood to conserve strategic materials. Several were built, but like many other attempts at wood construction by the German aviation industry late in World War II, the loss of the Goldschmitt Tego film factory in [[Вупперталь|Wuppertal]], in a [[Повітряні сили Великої Британії|Royal Air Force]] nighttime bombing raid, meant the acidic replacement adhesives available were too corrosive to the materials being bonded, and the wooden portions tended to fail. Production was eventually cancelled to concentrate on Bf 109Gs in August 1944, after 1,160 Me 410s had been built, the month after the ''Jägernotprogramm'' had gone into effect.

== Operators ==
; {{Шаблон:Прапорець|Germany|Nazi}}
* '''''[[Люфтваффе|Luftwaffe]]''''' was Me 410 main operator during 1943-45
** ''Stabsschwarm & 2.(F)/Aufklärungsgruppe 22''
** ''1.(F)/Aufklärungsgruppe 33''
** ''1.(F)/FAGr.121''
** ''1.,2(Ekdo).,5.(F)/Aufklärungsgruppe 122''
** ''Seenotgruppe 80'' (sea recon)
** ''9.,20./ZG 1 'Wespen'''
** ''2.,4.,6.,Stab/ZG 26 'Horst Wessel'''
** ''1.,2.,3.,/ZG 76''
** ''Eprobungskommando/(Z)25''
** ''5.(nacht),14.(nacht),15.,16./KG 2'' (night intruder)
** ''1.(Jagd),2.(nacht),5.(Erg/jagd),6./KG 51 'Edelweiss''' (long-range night ops)
** ''1./NJG 5'' (Mosquito chaser)
** ''3./NJG 1'' (Mosquito chaser)
; {{Шаблон:GBR}}
* '''''[[Повітряні сили Великої Британії|Royal Air Force]]''''' received at least two captured aircraft during war and shortly after.
** ''No. 1426 Flight RAF'' operated a single Me 410 A-1/U2 (WNr.10259, RAF serial TF209) during the war.
; {{Шаблон:Прапорець|Soviet Union|1923}}<span class="flagicon" contenteditable="false"></span>[[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Soviet Union]]
* '''[[Військово-повітряні сили СРСР|Soviet Air Force]]''' tested at least one captured Me 410 B-2/U4 (WNr.130379) after the war.

== Surviving Aircraft ==
[[Файл:Me_410.jpg|міні|Me 410, W.Nr.10018, (''FE499'') after being sent to the United States]]
Two Me 410s survive today:
; Me 410 A-1/U1 (W.Nr.10018, converted from Me 210 [[Планер (літального апарату)|airframe]])
: This Aircraft held by the American [[Національний музей авіації і космонавтики США|National Air and Space Museum]] and stored awaiting restoration, at the Paul E. Garber Preservation, Restoration, and Storage Facility. It was found intact at an airfield in Trapani, Sicily, in August 1943 bearing the markings of the Luftwaffe's 2.''Staffel''/''Fernaufklärungsgruppe'' 122 and was shipped to the United States in 1944; it was given the US serial number ''FE499'',<ref>{{Шаблон:Cite web|url=http://www.indianamilitary.org/FreemanAAF/Aircraft%20-%20German/FE%200499-Me410A2U1/0499.htm|publisher=www.indianamilitary.org|accessdate=18 July 2015|author=West, Jim}}</ref> 
[[Файл:Messerschmitt_Me_410_(3444884769).jpg|міні|Me 410, W.Nr.420430, RAF Museum Cosford (2009)]]
; Me 410 A-1/U2 (W.Nr.420430)
: This aircraft is part of the collection of the RAF Museum and is publicly displayed at the Royal Air Force Museum Cosford. It was built in late 1943 by Messerschmitt in Augsburg. There is evidence it served with Zerstörergeschwader 26 before being surrendered at Vaerlose, Denmark in May 1945. It was one of six Me 410s that were taken to the UK in 1945 for evaluation, but the only one to be later selected for preservation and to avoid being scrapped. It underwent restoration in 1986, after which both engines were successfully run on the ground. It was moved to Cosford in 1989 and has remained there since.<ref>Simpson, Andrew. </ref>

== Specifications (Me 410 A-1) ==
<ref>Wagner and Nowarra 1971, p. 261.</ref>

== See also ==

== References ==
'''Notes'''{{Reflist}}'''Bibliography'''

== External links'''Messerschmitt Me 410 Hornisse ( "Оса")''' був німецький важкий винищувач і швидкісний бомбардувальник, який використовується люфтваффе під час Другої світової війни. Хоча по суті простий модифікації Me 210, він був призначений Me 410, щоб уникнути асоціації з свідомо некоректної попередником.

[[Файл:Messerschmitt_Me_410_(3444884769).jpg|міні|Me 410, W.Nr.420430, RAF Museum Cosford (2009)|244x244пкс]]

== Проектування і розробка ==
Розробка '''Ме 210''' була ведеться з 1939 року, але літак виявився вкрай нестабільним і ніколи не розглядалася для повномасштабного виробництва. Зміни в макеті справив '''Me 210C''' і '''210D''', яка виявилася дещо краще. Оскільки дослідження прогресувала на Me 210D, а також з окремою паралельної спробі поліпшити на 210 з Messerschmitt '''Me 310''' у другій половині 1943 року - що не передбачено майже ніякого аеродинамічного поліпшення в порівнянні з 210 Ризиковано якості обробки - це було замість цього вирішено ввести "нової" моделі, Me 410.

Основні зміни між Ме 210 і 410 було введення більше (на 44,5 л, 2715 IN3 зміщення) і більш потужними двигунами Daimler-Benz DB 603A, що дозволило збільшити потужність до 1750 к.с. (1730 к.с., 1 290 кВт) в порівнянні з 1475 PS DB 605s, використовувані на Me 210C - проміжний Me 310 дизайн експерименту насправді використовували вибір силової установки DB 603 в першу чергу. Потужність двигуна збільшена максимальна швидкість Ме 410 на 625 км / ч (388 миль на годину), значно покращена швидкість набору висоти, стелю, і, перш за все крейсерська швидкість, яка підскочила до 579 км / год (360 миль на годину). Він також поліпшену здатність корисного навантаження до точки, де літак міг підняти більше, ніж військовий вантаж може поміститися в відсік бомби під носом. Для вирішення цієї проблеми, кайдани були додані під крилами чотири 50 кг (110 фунтів) бомб. Зміни додали додаткові 680 кг (1500 фунтів) до Me 210 дизайн, але додаткова потужність двигуна більш ніж компенсував різницю.

Основні пліч-о-пліч порівняння крила планформ '''Me 210''' і '''Me 410'''

Нова версія включала подовженим фюзеляжем і нові, автоматичні передню кромку ламелей, обидва з яких були протестовані на мене '''210S''' і були знайдені, щоб значно поліпшити керованість. Планки спочатку були представлені на самих ранніх Me 210 моделей, але були зняті на серійних моделях через погане поводження з ним. При вході в крутий поворот, ламелі мали тенденцію відкривати, частково з-за кордону, викликаючи падіння тиску повітря на передньому краї крил, аналогічний активації низького тиску предкрилки були призначені для в повільному заході на посадку (ця проблема була вперше виявлена ​​на Bf 109V14 і V15 прототипів для '''Bf 109E'''), який додав до проблем утримують польоту повітряного судна гладко. Однак, коли були розглянуті проблеми, пов'язані із загальною бічній нестабільності, це вже не є реальною проблемою. Крило панелі раніше Me 210 був розроблений з геометрією форми в плані, який розмістив аеродинамічний центр в задньому напрямку напрямку в порівнянні з раніше '''Bf 110''', даючи зовнішні секції крила форми в плані за кожного гондолі двигуна трохи більше, 12,6 ° провідна кромка кут стрілоподібності в порівнянні з кутом стреловидности 6,0 ° передня кромка внутрішньої панелі. Це призвело до виникнення необґрунтованих характеристик керованості в польоті для оригінального Me 210 дизайну. Нові Ме 410 консолі крила була їх геометрія форми в плані переглянута з метою приведення аеродинамічного Центрировать подальші вперед в порівнянні з Ме 210, що робить передню кромку стріловидність зовнішніх панелей ідентична внутрішньої панелі крила з обома, що мають однакові 5,5 ° стріловидність кутів , що дозволило поліпшити обробку.

Постачання почалися в січні 1943 року, через два роки пізно, і тривала до вересня 1944 року в якій не вказують в цілому 1160 всіх версій були підготовлені Messerschmitt Аугсбурга і Dornier München. Коли він прибув, він любив її екіпажів, навіть незважаючи на його підвищення продуктивності було недостатньо, щоб захистити його від роїв високопродуктивних союзних винищувачів з якими вони стикаються на даному етапі війни.

== Експлуатаційна історія ==
'''Me 410A-1 / U4''' з BK 5 автопушкі відшаровується під час нападу на '''USAAF B-17s'''

Ніч бомбардувальник Me 410 виявився невловимим мішенню для нічних винищувачів RAF. Перший блок для роботи над Великобританією була V./KG 2, який втратив свій перший Me 410 на ніч 13-14 липні 1943 року, коли він був збитий де Havilland комар № 85-ї ескадрильї RAF.

Me 410 був також використаний в якості бомбардувальника руйнівник проти денного світла бомбардувальних формувань ВВС США, модернізованих через доступні конверсійні комплекти завод Umrüst-Bausätze, всі несучі суфікс / U, для дизайну - ці суфікси може змінюватися за змістом між підтипами. В якості одного прикладу, раніше Me 410 A-1 / U1 позначення означали камера закривається в undernose боєприпасів відсік для використання розвідника (як А-3 повинен був зробити від його початку), в той час як та ж / U1 позначення або пізніше Me 410 B-2 означали кріплення пари з довгим стволом, калібру 30 мм МК 103 гармат в undernose боєприпасів затоки. Суфікс / U2 призначили комплектувати двох додаткових 20 мм MG 151/20 гарматами в під ніс боєприпасів відсік замість цього - A-1 / U4 підтип встановлені масивні, 540 кг (1190 фунтів) Вага Bordkanone серії 50 мм (2 в) BK 5 гармат, навантажений 21 раундів в тому ж undernose боєприпасів відсік замість або камерами / U1 або в МК 103S, або додані пари в / U2 про MG 151/20 автопушка. Для ломки бомбардувальників, багато 410S мені також було чотири підкрильними трубчасті пускові установки, два на панелі крила, випал конвертуються 21 см (8 дюймів) Werfer-Granate 21 піхотних загороджувальні ракети. Дві ескадри, Zerstörergeschwader 26 і 76, таким чином, були обладнані Ме 410 до кінця 1943 року.

Вони були помірно успішні проти ескорту бомбардувальників через 1943 року, зі значним числом убивств проти USAAF день бомбардувальників досягається. Проте, Me 410 не була матч в повітряному бою з більш легкими союзними одномоторних винищувачів, таких як Північноамериканська P-51 Mustang і Супермарин Spitfire. На початку 1944 року Me 410 формувань зіткнулися з роями союзних винищувачів, які захищають бомбардувальника потоки, як правило, літати далеко попереду бойової коробки формаціях як повітряного переваги руху в розчищенні небо будь-якого Люфтваффе опозиції, в результаті чого Ме 410 в попередні успіхи проти проводжають бомбардувальники в даний час часто компенсується їх втрати. Прикладом цього - як частина кампанії почалася через два дні раніше ВВС США - був на 6 березня 1944 року під час нападу на Берлін 750 8-го важких бомбардувальників AF, коли 16 Me 410S були збиті в обмін на вісім B-17s і чотири P-51s (які були зруйновані Bf 109 і Fw 190 винищувачів супроводу 410S Me). [1] [2] в наступному місяці 11 квітня, з 8-нальоти AF удару Sorau, Ростоку і Oschersleben, II.ZG 26 в Me 410S доводилося рідкісним успіхом, спочатку зведення 10 B-17s без будь-яких втрат. Під час того ж рейду, їх друга вилазка була перехоплена P-51s, які знищили вісім Me 410S і три Bf 110S. Шістнадцять членів екіпажу були вбиті і троє поранені. [3]

З середини 1944 р незважаючи на те, улюблений бомбардувальник руйнівника Гітлера, Ме 410 одиниць були взяті з оборони обов'язків рейху і виробництво було припинено на користь добре озброєних бійців одномоторних як присвячений бомбардувальних руйнівників, з Me 410S залишилися в службі літати тільки на розвідувальні обов'язки. [4] Деякі 410S Me використовувалися з Junkers Ju 188s під час битви в Нормандії, для висотних нічної розвідки.

== Варіанти ==
Основна '''A-серії''' літаків були озброєні двома 7,92 мм (0,312 дюйма) MG 17 кулеметів і два 20-мм MG 151/20 гармат в носі і доставлені як Me 410 A-1 легкий бомбардувальник. Спочатку заплановане Me 410 A-2 важкий винищувач був скасований, оскільки подвійний 30 мм (1,18 дюйма) MK 103 гармати кріплення, також доступні для подальшого Me 410B-2 підтипу як вищезгаданий Umrüst-Bausatz / U1 заводської модернізації боєприпасів доступною до 1944 року , не був готовий вчасно. Me 410A показав бомбовий відсік для перевезення повітря-земля боєприпасів або для установки додаткового озброєння класу "повітря-повітря" або іншого обладнання. Спочатку три Umrüst-Bausätze (завод перетворення комплекти) були доступні, U1 містив палітру камер для ролі фото-розвідника U2, два 20 мм MG 151/20 гармата з 250 дії для використання важких винищувачів і U4 використовував 50 мм (2 дюйми) '''Bordkanone''' серії зброю, '''БК-5''' гармата з 22 патронів (21 патронів для завантаження і 1 додатковий раунд вже завантажений в пушку), щоб включити або Me 410A або B-серії літаків в спеціальний бомбардувальник руйнівника. BK 5 гармата - похідне від основного озброєння Panzer III танка, 50 мм (2 дюйми) KwK 39 L / 60 - дозволили 410S мені стріляти в своїх цілей з більш ніж 914 м (1000 ярдів), а відстань, на якому оборонне озброєння бомбардувальників, як правило, складаються з "легкого бареля", .50 калібру AN / M2 авіаційної версії кулеметів Browning M2, було марно. Часті проблеми з заклинювання і обмеженою пропозицією боєприпасів, разом з додатковими 540 кг (1200 фунтів) вага великого калібру під носом, зробив інші версії анти-бомбардувальник Me 410, особливо з додатковим 20 мм MG 151 / 20-і роки, набагато корисніше. Виділена розвідувальний версія Me 410 A-3 отримав більш глибокий фюзеляж для додаткових камер і палива. Me 410 A-3 був введений в експлуатацію в невеликій кількості на початку 1944 року і обладнані три великої дальності розвідки Aufklärungsstaffel розвідувальних ескадрилій, як правило, зібрані з іншими розвідувальні ескадрилій як частини більшого, три або чотири ескадрони Fernaufklärungsgruppen (один Gruppe на Західному фронті а два інших на Східному фронті).

'''410B''' серії Me була в основному такий же, як A-серії, але замінив пару 7,92 мм (.312) в MG 17s з парою важче удару 13 мм (.51 в) MG 131 кулеметів. Спочатку планувалося 1900 к.с. (1400 кВт) DB 603G двигун був скасований на початку 1944 року, так що все Me 410Bs використовували двигуни DB 603A або DB 603AA. DB 603G збільшила б максимальну швидкість до 630 км / год (392 миль на годину), і крейсерську швидкість до 595 км / год (370 миль на годину), хоча вага знову збільшився. Версії були такими ж, як і з A-серії, Me 410 Б-1, і Me 410 Б-3 заповнюючи ті ж ролі, що і більш ранні версії А-1 і А-3, а також з варіантами використання тих же Umrüst-Bausätze комплекти для переобладнання заводу в якості літака А-серії використовується.

Були також розроблені кілька експериментальних моделей. Me 410 B-5 додали кайдани під фюзеляжем, щоб нести торпеду і видалили MG 131s в ніс, щоб звільнити місце для 550 МГц UHF-діапазону морський патрульний радар FuG 200 Hohentwiel. Бомбоотсек не використовувалася в цій версії для того, щоб звільнити місце для 650 л (170 галонів США) паливний бак, і утримує пристрої, які стріляли дистанційні башточки були замінені іншим 700 L (180 галонів США) паливний бак для дальнього радіусу дії місій. Me 410 B-6 був подібний анти-відправка перетворення, але призначені для ближньої дії берегової оборони тільки роль. Для цієї місії, він не використовував торпеду, і був замість простої модифікацією B-1 з FuG 200 радарів. Моделі B-3 розвідувальні Me 410 B-7 / B-8 були оновлені, які були побудовані тільки в якості прототипів.

'''Me 410C''' була версія висотний розроблена на початку 1944 року, з двома новими конструкціями крила, які збільшили термін до 18.25 м (60 футів) або 20.45 м (67 футів). Великі крила дозволили передач втягуватися безпосередньо до задньої частини. Новий універсальний двигун кріплення дозволить використання будь-якого з БД 603JZ або BMW 801J двигунів з турбонаддувом або Jumo 213E двоступінчастим механічним наддувом, за кермом нового чотири лопаті гребного гвинта з дуже широкими лопастями. БМВ 801 радіаль були з повітряним охолодженням і DB 603 і Jumo 213 використовував кільцевої радіатор, все розмістилися, як уніфіковані Kraftei (харчування яйця) двигун "Модулі" на планеру для простоти установки і обслуговування на місцях, так що нормальне недо- крило радіатори були видалені. Ніхто з них коли-небудь побудованих, як я 410 виробництво було скасовано до того, як двигуни дозрів.

'''Me 410D''' був простіший модернізації до B-серії для підвищення продуктивності висоти, але не в тій же мірі, що і C-серії. Він буде оснащений двигунами DB 603JZ, і був переглянутий носової частини фюзеляжу, щоб збільшити поле зору пілота і зменшити лобовий опір. Він також замінив частини зовнішніх панелей крила с, зробленими з дерева для збереження стратегічних матеріалів. Деякі з них були побудовані, але як і багато інших спроби дерев'яного будівництва німецької авіаційної промисловості в кінці Другої світової війни, втрати плівки заводу Goldschmitt Tego в Вупперталі, в Королівських ВПС ніч бомбардування, мав на увазі кислотні заміни клеї доступні були занадто їдке для матеріалів, що з'єднуються, а також дерев'яні частини, як правило, зазнають невдачі. Виробництво було в кінцевому рахунку скасований, щоб сконцентруватися на Bf 109Gs в серпні 1944 року, після того, як 1,160 Me 410S був побудований, місяць після того, як Jägernotprogramm вже вступив в силу.

[[Файл:Me_210_and_410_Wing_Planform_Comparison.jpg|міні|Basic side-by-side comparison of the Me 210 and Me 410 wing planforms]]
  
[[Файл:Me_410_Hornisse_with_BK_5.jpg|міні|An Me 410A-1/U4 with a BK 5 autocannon peels off during attack on USAAF B-17s]]<span class="flagicon" contenteditable="false"></span>[[Файл:Me_410.jpg|міні|Me 410, W.Nr.10018, (''FE499'') after being sent to the United States]]

== Зовнішні посилання ==
* [http://www.cockpitinstrumente.de/archiv/Dokumente/ABC/m/Messerschmitt/Me%20410/Me%20410%20A-1%20U4%20Wa%20Bk%205.pdf German WW II manual for Me 410A-1/U-4's ''Bordkanone'' BK 5 cannon installation]
* [http://www.rafmuseum.org.uk/cosford/collections/aircraft/messerschmitt-me-410a-1-u2.cfm Me 410 at the Royal Air Force Museum, Cosford]
* [http://www.lonesentry.com/articles/ttt34/me-410.html US Intelligence Report on Me 410 at LoneSentry.com]
[[Категорія:Літаки Messerschmitt]]