Difference between revisions 19221713 and 19508598 on ukwiki

{{Видання
| назва              = Суперечка про Сіон
| назва_оригіналу    = Controversy of Zion
| переклад           = Російський
| фото               =
| ширина             =
| підпис             =   
| автор              = [[Дуглас Рід]], Douglas Reed
| ілюстрації         =
| дизайн_обкладинки  =
| країна             = [[Великобританія]]
| мова               = [[Англійська мова|Англійська]]
| серія              =
| тема               = [[Сіонізм]]
| жанр               = [[Історія]]
| видавництво        = Вог-Свекрасаф
| дата_публікації    = 2011 рік
| публікація_українською_мовою = не було
| media_type         =
| сторінки           = 800
| isbn               = 978-5-901838-48-8
| попереднє_видання  = [[1985]]
| наступне_видання   = [[1998]]
}}
{{Значимість|книги|дата=січень 2013}}
'''Суперечка про Сіон '''({{lang-en|Controversy of Zion}}, {{lang-ru|Спор о Сионе}})&nbsp;— даний твір є історичним аналізом сучасної історії в контексті головної релігійно-політичної проблеми наших днів&nbsp;— [[сіонізм]]у, як це характеризував сам автор (Дуглас Рід), про що свідчить кожна сторінка, пронизана співчуттям до народів, але повна жорсткої критики щодо абміцій політичних лідерів, як минулого так і сучасного 21 століття<ref name="opednews">[http://www.opednews.com/articles/Controversy-in-Zion-by-Niall-Bradley-100408-717.html]</ref>

Після двох тисячоліть християнства, яке стало основою для розвитку західної культури, останній загрожує загибель. Головною причиною цього, Д.Рід вважає доктрину, яка виникла в ІуЮдеї близько 2500 років тому. Весь історичний процес, починаючи від першопричини виникнення доктрини, та до теперішнього часу (21 століття), може бути чітко простежений та науково проаналізований на основі історичних документів.

Аргументи Дугласа Ріда в «Суперечці про Сіон» підтверджуються цитатами з подтверждаются цитатами з «єврейських» джерел. Наприклад, для опису развитку Сіонізму в минулому столітті, автор часто цитує в Хаїма Вайцмана (автобіографія Проби та помилки, 1949р), який є ключовою фігурою в політичних інтригах Сіонизму; сіоністського історика доктора Джозефа Каштайна «Історія і доля євреїв» 1933 року, та інші історичні книги, публікації в газетах тощо, що детально продемонстровано в бібліографії.

Суперечка про Сіон була написана в 1956 році, але перше видання побачило світ в 1985 році, лише після смерті автора.

В Україні дана книга не видавалась.

== Зміст ==
Книга складається з 46 глав, епілогу та бібліографії, короткий опис яких буде поданий нижче.

=== Глава 1. Витоки і Початки ===

Описуються причини та шлях становлення доктрини «обраного народу». Панування секти левітів та їх вплив на іуюдеїв.

=== Глава 2. Кінець Ізраїля ===

Близько 500 років до подій 458&nbsp;р. до Р.Х тобто майже 3000 років тому, настав кінець короткого та нестійкого зв'язку між ІуЮдеєю та Ізраїлем. Народ Ізраїля відкинув іуюдейську (левітську) доктрину «обраного народу» та пішов іншим шляхом. Тому сучасна назва сіоністської держави Ізраїль, що було засновано в Палестині в 1948 році,&nbsp;— хибна претензія на чуже ім'я.

=== Глава 3. Левіти і Закон ===

Описані події, що передували створенню [[Повторення закону|Другого закону]], що був створений левітами.

=== Глава 4. Ланцюги куються… ===

Другий закон був доповнений ще 4 книгами, та був названий Торою, в якій закріпились ідеї «обраного народу» та пов'язаних засад релігійної та расової нетерпимості до інших.

=== Глава 5. Падіння Вавилона ===

Описана легенда про тріумф іуюдеїв після програшу Вавилону (у якого в полоні нібито були іуюдеї) у війні з Персією. Наводиться порівяння з сучасним війнами, коли в ролі Вавилону опинялися по черзі Російська Імперія, Німеччина… а визволителями ставали перський цар Кір, лорд Бальфур, президент Труман, або інший номінальний президет США

=== Глава 6. Народ Плакав… ===
Описуються етапи впровадження в дію закона ([[Повторення закону|Другого закону]]) левітів, зокрема відокремлення від інших завдяки створенню гетто (чисто левітський винахід) та прив'язки до сінагоги, ефективність яких було випробовано в Вавилоні.

=== Глава 7. Переклад книг закона ===
В цій главі автор описує процес перекладу іуюдейських писань на грецьку мову, що згодом отримало назву [[Старий Заповіт]]. Метою перекладу було ознайомлення алексадрійських іуюдеїв, які проживали на території Греції та не володіли мовою левітів… Завдяки цьому «язичники» (неіуюдеї) змогли ознайомитись з документом, в якому пропагандується їх (неіуюдеїв) знищення, рабство та панування над ними іуюдеїв. Без цього існину природу іуюдаїзму можливо було тільки підозрювати, а переклад став документальним свідоцтвом правильності підозр.

=== Глава 8. Закон та Ідумеї ===
Паралельно з перекладом Закону на грецьку мову, що призвело до ознайомлення з цим документом іншими народами, автор описує події в маленькій країні ІуЮдеї, над якій час від часу змінювалось керівництво персів, греків, і нарешті римлян. За час цих змін, відбувся насильницький перевод ідумеїв в іуюдаїзм. Це було сталося внаслідок діялності фарисеїв (фанатичні послідовники левіті) які прагнули до необмеженої влади. Ці фарисеї прагнули впровадити дію левітського другого закону у всій його строгості, що передбачало «поголовне знищення» ідумеїв…

=== Глава 9. Приход Фарисеїв до Влади ===
Описуються події пов'язані з приходом до влади фарисеїв, які стояли на стророжі спроб відновити зв'язки іуюдеїв з іншими народами. Завдяки їх зусиллям вносились доповнення до [[Повторення закону|Закону]]. Фарисаями була започаткована система «шпигунів серед шпигунів» тобто суспільство того часу інснувало на страху та взаємних підозрах (що в далекому майбутньому було використано в побудові комуністичного режиму в СРСР).

=== Глава 10. Галілеянин ===

В главі дискутується вчення [[Ісус Христос|Ісуса Христа]], що стали прямою загрозою дії Закону левітів, який оберігали іуюдеї. Христос знав, что і Він, і будь хто інший, хто викриває суть фарисеїв буде вбитий. Що і сталося врешті решт. Фактичне керівництво Сінедріоном належало фарисеям, і вони піддали Ісуса тому, що в наші дні ми би назвали «єврейським судом», або більш підходящим «народним судом»: Ісус був заарештований натовпом, звинувачений трибуналом, який не мав законої влади та засуджений на смерть згідно з брехливими свідченнями підставних свідків.

Синедріоном фарисеи предали Христа тому, что мы сегодня назвали бы «еврейским судом», хотя более подходящим современным термином было бы «народный суд»: Христос был предан доносчиком, захвачен и арестован толпой, обвинен трибуналом, не имевшим законной власти, и осужден на смерть после того, как лжесвидетели подтвердили возведенную на него нарочитую ложь…. Багряниця, трость як скіпетр, терновий вінок та глузливе звертання: тільки фарисейська збочена уява могла придумати всі ці знущання, які в наш час підкреслюють величь перемоги та приниження переможених.

=== Глава 11. Фарисейський Фенікс ===

Через кілька десятиліть по смерті Ісуса Христа повторився добре знайомий нам з історії парадокс: катастрофа ІуЮдеї обернулася тріумфом фарисеїв, зробивши їх панами над усім єврейством. Наполігши на вбивстві Христа, вони позбулися «пророка і мрійника», що загрожував знищити їх «Закон». Сама ІуЮдея проіснувала після цього недовго, але за цей час фарисеї позбулися й усіх суперників у боротьбі за владу в рамках цього Закону.

=== Глава 12. Світло та Тіні ===
(contracted; show full)

=== Глава 14. Кочуючий Уряд ===

В главі наводяться факти діяльності талмудиського уряді в на протязі 600 років в Ямнії, Уше та Сурі. Коротко навояться причини переїзду цих діячів до Європи, внаслідок завоювань арабів&nbsp;— законних власників цієї території, які жили там близько 2000 років до того, як на ній з'явились 
іуюдейські племена. Талмудиський уряд пересилився до Іспанії де панували маври, та змогли домовитись з останніми про свою владу. Тому для іспанців вигляд завойовника все більше і більше нагадував єврея, і все менше і менше мавра… Завойовниками були маври, але влада перейшла в єврейські руки. На очах усього світу відбувалося одне і те ж, спочатку у Вавилоні, потім в Іспанії, а в останні століття той же повторюється і в великих країнах Заходу (напр. США, Франція). Це продовжувалось протягом 800 років, до 1492, коли внасідок повстань іспанці звільнились від маврів, та відповідно від єврейського іга. Талмудисткий уряд переїздить декілька раз та остаточно знаходить новий центр в східній Європі в 16 ст. На той час на тій території проживала велика кількість хазар&nbsp;— народу тюрсько-татарського походження, які в 7 ст.&nbsp;н.&nbsp;е. перейшли в іуюдаїзм, та який потім нарікли «східними євреями», які власне не мали до них ні якого відношення.

=== Глава 15. Талмуд та Гетто ===
Коротко наводиться історія створення [[Талмуд]]у, який був найбільшим авторитетом для євреїв, згідно з Єврейською енциклопедією. Все, що могло трапитися в житті єврея регулювалось Талмудом. Талмуд став продовженням Другого закону, про що свідчать його положення:

==== Основні положення Талмуду ====
(contracted; show full)

=== Глава 17. Місія Руйнування ===
Глава починається посиланням на єврейського письменника Мориса Самюєля, який написав: «Ми євреї&nbsp;— руйнівники, і завжи будемо руйнівниками…. і щоб не робили інші народи, їх дії ніколи не будуть відповідати ні нашим потребам, ні нашим вимогам». Також проводиться аналіз того, що вся історія людства показується євреєями лише таким чином, що руйнування є лише одним єдиним виходом для виконання 
іуюдейського Закону та остаточного панування євреїв.

=== Глава 18. Розслідування Наполеона ===
Наполеон був першим, хто спробував захопити Палестину та віддати її євреям, проте ця ідея не була втілена в життя через англійське керівництво, яке на той час євреїв не підтримувало.
(contracted; show full)ано євреями-сіоністами; один з членів розтрільної бригади залишив надпис {{lang-de|Belzasar ward aber in selbiger Nacht Von seinen Knechten umgebracht}}, чим пов'язав розстріл Романових з «законом» Тори-Талмуда, та продемонстрував потомству виконання цього закону як ідеального втілення єврейської помсти, в тому форматі, якого вимагали давні закони левітів. Ці рядки написані німецькою та пародійювали строки німецько-єврейського поета Генріха Гейне про смерть Валтасара, яка нібито мала місце як кара за 
ІуЮди.

=== Глава 33. «Ліга Примусу до Миру» ===

Описана політична ситуація та роль сіоністів після першої світової війни. Діяльність та передумови «Ліги націй»&nbsp;— прототипу ООН, та свого роду «світового уряду». Під прикриттям Ліги націй, англійські війска були використані як охоронці сіністів, які прагнули захопити Палестину…

=== Глава 34. Кінець Лорда Норткліффа ===

(contracted; show full)* [[Більшовизм]], [[комунізм]], [[СРСР|радянська держава]]&nbsp;— 28 джерел

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Антисіонізм]]
[[Категорія:Антикомунізм]]
[[Категорія:Антифашизм]]