Difference between revisions 26242299 and 26242379 on ukwiki

{{Taxobox
| color = pink
| name = '''Жилатьє«Гільський монстр»'''
| status = NT 
| status_system = IUCN3.1
| image = Heloderma suspectum -Arizona-Sonora Desert Museum-8b.jpg
| image_caption = '''Жилатьє«Гільський монстр»'''
| image_width = 270px
| domain = [[Домен Ядерні|Ядерні]] (Eukaryota)
| regnum = [[Тварини]] (Metazoa)
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)
| subphylum = [[Черепні]] (Craniata)
| infraphylum = [[Хребетні]] (Vertebrata)
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)
| subordo = [[Lacertilia]]
| familia = [[Отрутозуби]] 
| subfamilia = 
| genus = [[Heloderma]]
| species = '''Жилатьє'''
| binomial = ''Heloderma suspectum''
| binomial_authority = [[Едвард Коп|Cope]], 1869
| range_map = 
| range_map_caption = 
| commons = Heloderma suspectum
| wikispecies = Heloderma suspectum
| ncbi = 
| itis = 
| synonyms =
}}
'''ЖилатьєАризонський отрутозуб, «гільський монстр»''' (''Heloderma suspectum'') — один із двох представників родини [[Отрутозуби|Оотрутозубів]]. Має 2 підвиди. Жилатьє уЦю істоту в США називають „«гілаьським монстр"ом», оскільки вінона мешкає в басейні річки [[Гіла (річка, США)|Гіла]] (ліва притока річки [[Колорадо (річка)|Колорадо]]). Про жилатьє ходить багато легенд (серед індіанців), розповідають, наприклад, що він наділений магічною силою й його неможливо здолатиВ українських і російських джерелах трапляється також псевдофранцузька назва «жилатьє́» (імовірно, наслідок хибної опосередкованої передачі через німецьке ''Gilatier'' — «гільський звір»).

== Опис ==
Довжина жилатьє сягає 45—61 см (хвіст з них має 15—17 см), вага 1,4—2,2 кг. Тулуб валькуватий, кремезний, з великою головою. Шкіра має горбкувату луску з помаранчевим візерунком на темному тлі маскує жилатьєотрутозуба в пустелі серед піску й каміння. Кігті короткі, але гострі, якими викопуються з піску яйця черепах, ящірок та змій і закопуються власні яйця. За допомогою жилатьє досліджує запахи і передає сигнали до аналізаторів Якобсонова органу, який розташовано у ротовій порожнині. Хвіст короткий й товстий, у ньому зберігаються запаси жиру, завдяки яким жилатьєотрутозуб переживає несприятливі періоди, коли мало їжі і води.

== Спосіб життя ==
ОАризонські отрутозуби Жилатьє мешкають в сухих кам'’янистих пустелях і напівпустелях. Живуть поодинці. Жилатьє вВіддаєють перевагу чагарниковим хащам, які забезпечують жилатьєїх достатньою кількістю вологи. Вдень ця ящірка зазвичай нерухомо сидить у схованці під каміннями або у норі, яку сам викопує. Іноді він заселяє готову, покинуту нору якого-небудь пустельного гризуна. Там же жилатьєящірка проводить зиму, впадаючи в дрімотний стан. У цей період життєдіяльність організму жилатьє підтримується за рахунок накопичених влітку запасів жиру. Навесні жилатьє«гільського монстра» можна спостерігати навіть вдень. У цей час він гріється на сонці. Влітку жилатьє веде сутінковий і нічний спосіб життя. Якщо його застати зненацька, він притискається до землі і, щоб справити на ворога враження своїми розмірами, піднімає голову, показує зуби і шипить, готуючись напасти. Жилатьє вВибирається із пустельного піску тільки в сутінках або вночі. Він важко несе своє огрядне тіло по піску і постійно пробує повітря роздвоєним язиком у надії вполювати здобич. Жилатьє мМоже вбити птаха або ссавця, проте найчастіше він задовольняється комахами, яйцями і пташенятами. 

Жилатье вУ пошуках їжі керується головним чином нюхом. Запахи, що їх оточують, вони відчувають за допомогою язика, пробуючи повітря. Виявивши сліди потенційної здобичі, жилатьє безпомилково слідує по запаху, при цьому головну роль у виявленні жертви грає роздвоєний язик. Жилатьє пПід час полювання досить жвавий, легко наздоганяє і несподівано атакує здобич, встромлюючи в неї свої гострі зуби. Найчастіше всього жилатьє нападає на неуважних птахів і розоряє їхні гнізда, поїдаючи яйця і пташенят, що вилупилися. Жилатьє пПолює також на гризунів, ящірок, комах, багатоніжок і черв'яків. Отрутозуби не гидують останками мертвих тварин. 
Жилатьє к⏎
Ковтає свою здобич цілою. Пташині яйця він заздалегідь розбиває або розгризає, потім вилизує їх вміст або стискає в щелепах і чекає, коли білок разом з жовтком стечуть до нього в горло. У жилатьє нНа нижній щелепі знаходятьсямає отруйні зуби, укус яких маєчинить нервово—-паралітичну дію. 

Отрута жилатьє увповільнює роботу серця й легенів та без зусиль вбиває невеликих птахів і ссавців. Проте жилатьє«гільський монстр» рідко увприскує в них отруту, оскільки для вбивання здобичі зазвичай вистачає гострих зубів. На відміну від інших отруйних плазунів, жилатьє«гільському монстру» варто стиснути жертву зубами, після чого отрута вільно стікає в ранку, що утворилася. Отруйні залози жилатьєотрутозуба розвинулися зі слинних залоз. Вони бувають до 4 см завдовжки і розташовані на нижній щелепі під передніми отруйними зубами. Коли він упивається зубами в здобич, отрута із залоз витікає і скупчується між його нижньою губою і яснами, звідки  потрапляє в порожнину зубів і, нарешті, в тіло жертви. При сильному стисненні щелеп зуби жилатьє проникають на глибину 1 см, а схоплена таким чином жертва неспроможна перешкодити проникненню отрути у зроблену зубами рану. ЖилатьєОтрутозуб може прискорити процес вмирання тварини, завдаючи їй багаторазових укусів. Укуси жилатьєотрутозуба для людини є боліснимиі, викликають набряки, але до смерті вони призводять лише у виняткових випадках. Фізіологічна дія їхньої отрути — нейротоксинів — проявляється ураженням центральної нервової систем, дихання. ЖилатьєОтрутозуб, що вчепився зубами в жертву, перевертається на спину, щоб отрута з нижніх зубів швидше потрапила в рану.

Це яйцекладні ящірки. Шлюбний період жилатьє починається влітку. Парування триває довго, іноді близько години. У липні або на початку серпня самка відкладає 3—12 великих (довжина яєць близько 7 см, а ширина 3 см) білих, вкритих шкірястою оболонкою яєць у глибоку ямку, яку сама викопує передніми лапами. Потім вона засипає ямку піском. Таким чином, яйця опиняються на глибині приблизно 12 см, їх зігріває розжарений сонцем пісок. Через 30 діб з'являються молоді жилатьєящірки — наприкінці серпня — на початку вересня. Їхня довжина становить близько 12 см. Молоді жилатьєящірки забарвлені яскравіше за своїх батьків.

На жилатьєотрутозубів полюють небагато тварин. Впоратись із ним під силу тільки деяким видам змій. Тривалість життя у неволі сягає 20 років.

== Стосунки з людиною ==
Жилатьє може позбутисяОтрутозуб може втратити свої місцья існування, які перетворюються на фермерські угіддя. Цих тварин також відловлюють з метою утримання у неволі як тераріумних тварин.

== Розповсюдження ==
Північно-Західна [[Мексика]], південний захід США, головним чином штати [[Аризона]], південний схід Невади і південний захід Юти.

== Підвиди ==
* Heloderma suspectum cinctum 
* Heloderma suspectum suspectum

== Джерела ==
* D. D. Beck (2004): Heloderma suspectum (Cope 1869). In: E. R. Pianka & D. R. King (Hrsg.): Varanoid Lizards of the World, S. 528-534. Indiana University Press, Bloomington & Indianapolis. ISBN 0-253-34366-6
* http://www.zoolog.com.ua/plazuni15.html
* * Словник-довідник із зоології. – К., 2002.

[[Категорія:Тварини, описані 1869]]
[[Категорія:Отрутозуби]]