Difference between revisions 28736138 and 28845520 on ukwiki

{{Музичний альбом
| Назва = ''The Wall''
| Тип = [[Студійний альбом]]
| Виконавець = [[Pink Floyd]]
| Обкладинка = Pink-Floyd-The-Wall.svg
| Колір = 
| Випущено = [[30 листопада]] [[1979]]
| Записаний = [[Січень]] — [[Листопад]] [[1979]]
(contracted; show full)  }}
}}
'''The Wall''' ({{lang-uk|Стіна}}) — одинадцятий [[студійний альбом]] [[рок-гурт]]у [[Pink Floyd]].

== Історія створення ==

=== Передісторія ===
На останньому концерті турне ''«Animals»'' [[Роджер Вотерс
]] настільки був виведений із себе|Роджера Вотерса]] так роздратувала зухвалоюа поведінкоюа фана з першого ряду, що він підкликав його до себе і плюнув в обличчя хлопця, який нічого не підозрював. Прийшовши пізніше в жах відНажаханий пізніше власногоим агресивногоим вчинкуом, Вотерс став працювати над новою концепцією альбому, яка б передавала його почуття ізоляції від глядачів у залі і розповідала про бар'єри, що розділяють усіх людей. Результатом переживань став альбом ''«The Wall»''. Вотерс почав роботу над проектом у вересні 1977-го, через всього лишечерез два місяці після закінчення концертів. ЗВід самого початку він планував вихід не тільки чергової платівки, але й театральної постановки і фільму. У липні наступного року він запропонував своїм колегам по групі два чорнові записи&nbsp;— одна предстаин являлав собою ''«Тhе Wall»'', а іншаий&nbsp;— ще одну роботу, яку музиканти відкинули через її надто персональний характер і яка пізніше стала першим [[Сольний альбом|сольним альбомом]] Вотерса&nbsp;— ''«<nowiki/>[[Тhе Pros And Cons Of Hitch Hiking]]<nowiki/>»''.

=== Запис ===
Запис альбому розпочали в квітні 1979 року, і проходив він в основномупереважно в ''«Супербеар Студіос»'' у [[Франція|Франції]], де [[Девід Гілмор]] і [[Річард Вілльям Райт|Річард Райт]] записували свої сольні альбоми за рік до цього. Працювала група також в американських студіях ''«Сі-Бі-Ес»'' ву [[Нью-Йорк]]у і ''«Продьюсерс УВоркшоп»'' ву [[Лос-Анджелес]]і. Частину часу музиканти провели неофіційно в студії ''«Британія Роу»'' в [[Лондон]]і, яка на той час належала групі, а пізніше&nbsp;— [[Нік Мейсон|Ніку Мейсону]]. Така обережність була пов'язана з податковими проблемами колективу, які спричинив крах фінансової компанії ''«Нортон&nbsp;— УВорбург»'', ву яку «пінкфлойдоівці» інвестували значні кошти. Продюсерами альбому стали {{нп|Боб Езрін||en|Bob Ezrin}}, Девід Гілмор і Роджер Вотерс, співпродюсером&nbsp;— {{нп|Деймс Гатрі||en|James Guthrie (record producer)}}. На обкладинках перших копій не було згадок прано Райта і Мейсона&nbsp;— помилку оперативно виправили в наступних тиражах. У записі альбому взяло участь багато запрошених (сесійних) музикантів, не згаданих у списку учасників, а Езріну і Гілмору довелося віддуватися за Ріка Райта, чия участь була прогресуючи мінімальною. До кінця запису альбому Вотерс поставив іншим ультиматум: або Райт йіде з групи, або він зупиняє проект, що означало б неможливість компенсації збитків, понесених у справі ''«Нортон&nbsp;— УВорбург»''. Райт неохоче погодився і пізніше лише грав на концертах за окрему плату. Він був єдиним членом з групи, що був відсутнійм на прем'єрі фільму 14 липня 1982 року.

=== Обкладинка ===
Всупереч традиції, до студії ''«Хіпнозіс<nowiki/>[[Hipgnosis|Гіпнозіс]]<nowiki/>»'' запо допомогоюу не звернулися, і дизайн обкладинки створював політичний [[Карикатура|карикатурист]] {{нп|Джеральд Скарф||en|Gerald Scarfe}}, який у минулому розробляв проектні зображення для концертів турне ''«Wish You Were Here»''. Художнику було дорученоили створити не тільки обкладинку, але ій ляльок для сценічного шоу, а також мультиплікацію для рекламного відеоролика, концерту та фільму. На самій обкладинці не виявилося написіваписів не було взагалі&nbsp;— назва альбому розмістилася на прозорій пластиковій наклейці. Всупереч інформації на наклейці альбому, що був виданий 1994 року, буклет не включав фотографій, хоча текст пісень було надруковано великим, легко читаним [[шрифт]]ом. Ще більша дивина нового видання полягала в індексуванні часу [[Композиція (музика)|композицій]], який відрізнявся від першого випуску [[CD]]. Це пояснювалося тим, що на відміну від чистих інтервалів між композиціями, в оригіналі перевидання було заповнено в інтервалах різними звуковими фрагментами, які можна віднести до будь-якої з композицій.

=== Концерти і кіновистави ===
Концерти залишаються найбільш видовищними в історії рок-музики. На передньому плані сцени споруджували стіну з картонних цеглин, і половину часу шоу група грала захована за нею. Стіна виконувала також функцію екрана, на який проектували різні [[імідж]]і, включаючизображенння, зокрема [[Анімація|анімацію]] Скарфа. На концертах був присутній [[аероплан]], що вибухав на сцені, летюча свиня гігантських розмірів, а також 40-футові ляльки. У зв'язку зіЧерез складністюь і великоюисоку вартістюь таких сценічних постановок шоу ''«The Wall»'' виконали тільки в чотирьох містах: [[Нью-Йорк]]у і [[Лос-Анджелес]]і в лютому 1980 року, [[Лондон]]і в серпні 1980 року та [[Дортмунд]]і у лютому 1981 року. У червні 1981-го в Лондоні були знову організовані концерти з метою проведення [[Кінознімання|кінозйомок]]. Хоча зняті кадри ніколи не демонстрували публічно (принаймні, офіційно), їх передбачалиланувалося включити в [[кінофільм]] ву постановці [[Алан Паркер|Алана Паркера]] за сценарієм Роджера Вотерса. Кінопостановка стала для всіх головним болем, так якоскільки Вотерс, Скарф і Паркер постійно сперечалися з приводу інтерпретації [[Сценарій|сценарію]]. Паркер, як режисер, мав вирішальне слово, хоча вся трійка вважала знятий фільм результатом компромісів. У 1990 роціку Вотерс ще раз організував шоу ''«The Wall»'' за участюі цілого сузір'я виконавців, цього разу в [[Берлін]]і, з метою збору коштів до ''«Меморіального фонду допомоги жертвам стихійних лих»''. Влітку 1994 року він оголосив про те, що перепише сценарій ''«Тhе Wall»'' у формі [[мюзикл]]у. Темою сюжету ''«Стіни»'' стали психологічні бар'єри у вигляді рок-зірки на ім'я «Пінк» або «Пінк Флойд», які були споруджені, аби убезпечити себе від критики і уникнути визнання власних невдач. Постановка описує нервовий зрив Пінка, сидячого вщо сидить у готельному номері під час американського турне, і концерт, який він виконує в цей вечір. Частково сюжет автобіографічний, частково зачіпає долю [[Сід Барретт|Барретта]], а в іншому є фікцієвигадкою і [[рок-н-рол]]ьного [[фольклор|рок-н-рольним]] [[фольклор|фольклором]]у. Так що традиційну фразу в кінці фільму про те, що «будь-який збіг з реальними особами… є випадковим», можна сприймати з часткою іронії. Можливо, справедливо сюжетну лінію альбому описують як занадто закручену і незв'язану. Аж до останньої хвилини автори змінювали місця розташування композицій у запису, щоб домогтися зв'язного викладу історії, і обрізали їх, щоб уникнути перетворення альбому з подвійного вна потрійний.

== Список композицій ==
{{Track listing
| writing_credits   = yes
| headline        = Перша сторона
| all_writing     = [[Роджер Вотерс]]
| extra_column    = Вокал
(contracted; show full)| title7          = Outside the Wall
| music7          =
| extra7          = Вотерс
| length7         = 1:41
}}

== Реліз та критика ==
Альбом 23 рази ставав [[Сертифікація музичних записів|платиновим]], і донині займає третє місце в списку найбільш продаваних в історії альбомів 
ву [[Сполучені Штати Америки|США]]<ref name="RIAAG&P">{{Citation | title = GOLD & PLATINUM | url = http://www.riaa.com/goldandplatinumdata.php?table=tblTop100| publisher = riaa.com | accessdate =10 January 2011}}</ref>. У 1980 роціку «The Wall» став першим номером в чарті «Billboard».

Спочатку [[Грамофонна платівка|платівку]] було видано студіями Columbia Records ву США і Harvest Records у [[Велика Британія|Великій Британії]], а потім в 1994 році відбулося перевидання альбомуку альбом  перевидано в [[Цифровий формат|цифровому форматі]] (digitally remastered) на студії EMI. Columbia перевидала диск у 1997 роціку, і ця платівка отримала поширеннилася в США і решті світу. До 20-річного ювілею альбому на початку 2000 року студія Capital Recods в США і EMI в усьому іншому світі знову перевидали альбом, який було випущено вий у 1997 році.

У 1998 році в опитуванні журналу Q, в якому брали участь читачі, «The Wall» зайняв 65-е місце серед найкращих альбомів в історії.

== Опис пісень ==

=== ''When the Tigers Broke Free'' ===
'''''Коли "тигри" прорвалися'''''<br/>''(Уотерс)''

Спочатку написана для альбому, ця композиція стала надбанням громадськості лише тоді, коли її перший куплет було використано на початку фільму. Другий і третій куплети поміщено після ''«Another Brick In The Wall, Part 1»''. Пісня оповідає про загибель батька Вотерса під час кампанії союзників у січні 1944 року в Італії. Композиціяю також випущенао як [[сингл]], якого було барвисто оформленоий у вигляді альбому з кадрами до фільму ''(Harvest НАР 5222)''. Сингл мав увійти вдо альбому ''«The Final Cut»'', якогоий спочатку планували як збірник пісень з платівок і фільму ''«The Wall»''.

=== ''In the Flesh?'' ===
'''''У плоті?'''''<br/>''(Уотерс)''

Платівка починається з ледве чутного ''«​​ми увійшли»'', яке не має сенсу, поки ми не почуємо приблизно 80 хвилин по тому ''«чи не тут»''. Перші акорди альбому також повторюються в останній композиції, а фінальні звуки в цій пісні&nbsp;— виття пікіруючспадового [[бомбардувальник]]а, що убивавє батька Пінка. Увертюра бере назву від турне 1977-го ''«Pink Floyd&nbsp;— In The Flesh»''. Фактично група жодного разу не виконувала композицію «внаживуо», так як уоскільки всі концерти відкривала гра підставної групи з чотирьох музикантів, в той частоді як справжній ''«Пінк Флойд»'' чекав за сценою, причому публіка ні про що не здогадувалася. У 1980 роціку ця команда, яка доповнювала гру ''«Пінк Флойд»'' протягом усього концерту, складалася зі {{нп|Снові Вайт|Снові Вайта|en|Snowy White}} ([[гітара]]), {{нп|Віллі Вілсон|Віллі Вілсона|en|Willie Wilson (drummer)}} ([[Ударні|ударник]] з групи, з якою Гілмор подорожував по [[Франція|Франції]] та [[Іспанія|Іспанії]] в 60-х роках, а також ударник із першого сольного альбому Гілмора), {{нп|Енді Боун|Енді Боуна|en|Andy Bown}} ([[бас-гітара]]) і {{нп|Пітер Вудс|Пітера Вудса|en|Peter Wood (musician)}} ([[клавішні]]). У 1981 році Снові Вайта замінив {{нп|Енді Робертс||en|Andy Roberts (musician)}}. [[Боб Гелдоф]] виконав [[вокал]]ьну партію версії, записаної для фільму.

=== ''The Thin Ice'' ===
'''''Тонкий лід'''''<br/>''(Вотерс)''

Перший поворот годинникових стрілок назад&nbsp;— до моменту народження Пінка і початку його дитинства. Ідея ''«тонкого льоду сучасного життя»'', можливо, підсвідомо була навіяна піснею гурту ''[[Jethro Tull]]'' 1974-го ''«Skating Away On Thin Ice Of A New Day»''.

=== ''Another Brick in the Wall Part 1'' ===
'''''Ще одна цеглина в стіні, частина 1'''''<br/>''(Вотерс)''

Перша цеглина в стіні Пінка&nbsp;— втрата батька, епізод із власного дитинства Вотерса. Автор із сумом ву голосі наспівує сумні слова, підкріплені рівним ритмом бас-гітари і гітарними [[стакато]] Гілмора. Для сольних концертів 1987 Вотерс виконував цю та наступну композицію як одне ціле.

=== ''The Happiest Days of Our Lives'' ===
'''''Найщасливіші дні нашого життя'''''<br/>''(Вотерс)''

Чи вірить хто-небудь в байки про те, що шкільні роки&nbsp;— найщасливіші в нашому житті? Вотерс вже точно не вірить, хоча композицію виконував знову на концертах і 1985, і 1987 року. Стусана він ловитьотримав на уроці, впійманий на гарячому за складанням віршів. Учитель принижує його перед усім класом, зачитуючи вголос вірш, який є першим куплетом композиції «Money».

=== ''Another Brick in the Wall Part 2'' ===
'''''Ще одна цеглина в стіні, частина 2'''''<br/>''(Вотерс)''

Помилкову інтерпретацію слів цієї пісні при кожному зручному випадку використовували критики як палиці для биття. Як же так&nbsp;— багатий, освічений Вотерс стверджує, що [[освіта]] мас є помилкою. Насправді ж Вотерс просто попереджав, що жорстокі і злопам'ятні вчителі можуть відбити у дітей бажання отримати освіту, на що діти мають право з народження. Безсумнівний претендент на сингл, пісню «Another Brick …» було випущено до Різдва (Harvest HAR 5194) з новим восьмисекундним інструментальним вступом і скороченим [[Соло (музика)|гітарним соло]], що затихають нанівець перед [[діалог]]ом «як ви можете їсти пудинг …». Композиція увійшла в історію як останній британський хіт No№1 1970-х рр.оків і перший британський хіт No№1 1980-х рр.оків, а також прославилася тим, що була заборонена в [[ПАР]], коли школярі в поселеннях для чорношкірих зробили її своєю піснею протесту. Рік по тому Вотерс отримав приземію Британської Академії кіно і телебачення за «Another Brick …», як за найкращу пісню з фільму. Ще пізніше група «Пінк Флойд» стала почесним членом Американської національної асоціації дистриб'юторів цеглин. Бульварна ж преса наробила багато шуму, дізнавшись, що тим дітям, які співали у хорі, не заплатили, натомість пообіцявши давати безкоштовні уроки музики в студії «Британія Роу».

=== ''Mother'' ===
'''''Мати'''''<br/>''(Вотерс)''

(contracted; show full)[[Категорія:Рок-опери]]
[[Категорія:Альбоми прогресивного року]]
[[Категорія:Альбоми, які ввійшли у список 500 найкращих альбомів за версією журналу Rolling Stone]]
[[Категорія:Альбоми британських виконавців]]
[[Категорія:Альбоми Pink Floyd]]
[[Категорія:Листопад 1979]]
[[Категорія:Події 30 листопада]]
[[Категорія:Опери за абеткою]]