Revision 11745949 of "Користувач:Serge-kazak/Козаки" on ukwiki

{{цитата|Слава Богу, що ми козаки! (народна мудрість)}}

'''Коза́ки'''&nbsp; ({{lang-sla|козакъ}}<ref>[http://vasmer.narod.ru/p242.htm Казак // Этимологический словарь Фасмера]</ref>, {{lang-pl|kozak}}, {{lang-ru|казак}})&nbsp;— одна з історичних самоназв представників [[українці|україноруського козацького народу]]. Вільні озброєні люди, представники військового [[суспільний стан|стану]], [[воїн]]и-[[найманець|найманці]]<ref>Федорук А. В. [http://avtoreferat.net/content/view/6227/43/ Наймане козацьке військо (XVI&nbsp;— середина XVII ст.): ідеологія, організація та військове мистецтво].&nbsp;— Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю історія.&nbsp;— Чернівці, 2000.</ref>. Члени самоврядних [[чоловік|чоловічих]] військових громад, що з [[15 століття]] існували на теренах [[Україна|українського]] «[[Дике поле|Дикого поля]]», в районі середніх течій [[Дніпро|Дніпра]] та [[Дон]]у, на межі [[християнство|християнського]] і [[мусульманство|мусульманського]] світів. Основним заняттям козаків була [[військова справа|війна]]: розбій і патрулювання торгових шляхів, [[піратство]] в [[Крим]]у та [[Чорне море|Чорному морі]], захист українських земель від [[кримські татари|татарських]] «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.

'''Коза́ки'''&nbsp; ({{lang-sla|козакъ}}<ref>[http://vasmer.narod.ru/p242.htm Казак // Этимологический словарь Фасмера]</ref>, {{lang-pl|kozak}}, {{lang-ru|казак}}) — вільні озброєні люди, представники військового [[суспільний стан|стану]], одна з історичних самоназв східних слов'ян (українців, росіян, білорусів), частини тюрків (казахів, татар, ногайців, узбеків) і частини інших народів (калмики, народи Кавказу) центральної Євразії. Козацтво виникло у XIV-XV ст. з вільних людей, уходників, промисловців і торговців, які заробляли собі на життя роботами по найму або ведучи вільне життя у степах, лісах і горах. Первісне значення слова "козак" в середньовічній руській мові - це не лише і не скільки людина зі зброєю, скільки просто вільна людина, уходник, мандрівник і промисловець <ref>http://chumactvo.info/</ref>, <ref>''Мишина И. А. и др.'' Всемирная история. Эпоха становления современной цивилизации (конец ХV&nbsp;— начало ХХ вв.).&nbsp;— К., 1995.&nbsp;— С. 35.</ref>, <ref> http://militera.lib.ru/common/solovyev1/04_03.html</ref>, <ref> http://militera.lib.ru/common/solovyev1/05_08.html</ref>, яка однак в силу даного статусу мала право носити і застосовувати зброю, як це було прийнято в ту епоху. Козаками називали себе люди самого різного походження і життєвих доль, серед яких траплялись не лише військові діячі, народні герої або бандити та насильники, але і звичайні люди, які заробляли на життя собі і своїй сім'ї вільною працею. У XVIII-XIX ст. на землях Російської імперії, всім хто не зміг або не схотів потрапити в державні козачі реєстри було заборонено називати себе козаками, за це засилали на каторгу, на Соловки або до Сибіру <ref>http://www.personal-plus.net/409/7600.html</ref>. Однак простий народ з цим не змирився, часто потай продовжував називати себе козаками і далі <ref>http://kobzar.info/</ref>, що видно з численних згадок і документів імперської епохи, а також з того, що в часи повалення царату і війни за радянську владу на Україні люди знову почали відкрито називати себе козаками, а також почали массово організовувати численні козачі організації різних напрямків - громадські, військові тощо. З 1930х років самоназва "козак" на теренах Радянського Союзу знову опинилась під неформальною забороною. Черговий підйом інтересу до козацтва і козацької спадщини в Україні припав на 1990-ті роки, роки відновлення незалежності <ref>http://cossackland.org.ua/</ref>. З того часу ведеться мова про прийняття закону про козацтво, до якого деякі політики знову намагаються включити пункт про державну реєстрацію, позбавивших всіх незареєстрованих права так себе називати <ref>[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=38667 Один з проектів закону про козацтво]</ref>.

Точка зору історика Дмитра Яворницького:
"Як усі основи нашого політичного й релігійного життя закорінені в колисці роду людського, Середній Азії, так і початки козацтва слід шукати не в Європі, а в Азії. На це наштовхують нас як філологічні міркування, так і історичні відомості. Слово «козак», або, правильніше, «казак», безумовно, східне слово, як і слова «аксак, арак, байрак, бузак, бурчак, гайдамак, інак, кабак, кишлак, кулак, кунак, сугак, табак, чу(а)прак, чумак» та багато інших подібних слів, що мають поширене у багатьох тюркських мовах закінчення «ак». Тубільці Середньої Азії, сарти, у наш час вживають слово «казаки», що означає порохівниця. Назва ця запозичена сартами від киргизів, войовничого кочового народу Середньої Азії, які завжди називали й тепер називають себе не киргизами, а казаками: «киркизами» або «киргизами» звуть лише один з численних родів, на які діляться «казаки». Багато хто зі званих нами «киргизами» взагалі не знають цієї назви і на питання, хто вони, завжди, відповідають, що вони «казаки». «Казак» гордо відрізняє себе від сарта, таджика, таранчі, — від усіх осілих, невойовничих, лінивих, розніжених людей. Самі осілі жителі Середньої Азії, вимовляючи слово «казак», розуміють під ним людину неосілу, рухливу, завжди готову до війни, схильну до розбою, грабунку, завоювання. Споконвіку «казаки», що жили в Середній Азії, називали себе цим іменем (казак, кайсак); з цим іменем вони відомі місцевим середньоазіатським історикам, серед яких можна назвати кокандського оповідача Ніяз-Мухаммада; з цим найменням вони вже у першій половині XVI століття брали в облогу великі й багатолюдні міста Середньої Азії, багато разів перемагали їхніх правителів і врешті підкорилися лише силі могутнього бухарського еміра." <ref>http://exlibris.org.ua/cossacks/r201.html</ref>

== Джерела ==
<references>
</references>