Revision 14606558 of "Ерготерапія" on ukwiki

{{copyvio|http://krok.rv.ua/articles/occupational_therapy_after_stroke.html}}
Ерготерапія (Occupational Therapy) – це медична клієнт-орієнтована спеціальність. Вона ґрунтується на науково-доведених фактах, що цілеспрямована діяльність людини допомагає поліпшити її функціональні можливості (рухові, емоційні, когнітивні і психічні).

Мета ерготерапії – максимально можливе відновлення здатності людини до незалежного життя (самообслуговування, продуктивної діяльності, відпочинку), незалежно від того, які у її є порушення, обмеження життєдіяльності чи обмеження участі в житті суспільства.

Відмінною рисою ерготерапії є її міждисциплінарність. Ерготерапія включає в себе знання декількох спеціальностей – психології, педагогіки, соціології, біомеханіки, фізичної реабілітації.

Термін "зайнятість" (заняття), в контексті ерготерапії характеризує різні види діяльності, які зустрічаються в житті кожної людини і надають їй сенс.

Насьогодні доведена ефективність ерготерапевтичного втручання для пацієнтів, які перенесли інсульт, що дозволяє їм краще обслуговувати себе у побуті і не тільки.

Зайнятість в ерготерапії прийнято поділяти на повсякденну активність, роботу і продуктивну діяльність, дозвілля.

Після інсульту фахівці з ерготерапії працюють, щоб полегшити і покращити функцію руки і управління рухом ушкодженої верхньої кінцівки; максимально реалізувати здатність людини здійснювати свої особисті завдання самообслуговування, щоб допомогти пацієнту навчитися керувати стратегіями управління пізнавальними і поведінковими змінами, які можуть виникати внаслідок інсульту, а також створюють умови та підготовлюють домашнє помешкання і адаптують робоче місце для повернення пацієнта.

Ерготерапевти працюють разом з пацієнтом для відновлення навичок самообслуговування: користування туалетом, прийом їжі, умивання та прийом душа, приготування їжі.

Нажаль в це поняття досить часто вносять неточності та помилки називаючи ерготерапію «працетерапією», або прирівнюючи її лише до відпрацювання дрібної моторики кисті, що не є правдою.

Стратегія втручання обговорюється разом з пацієнтом, виявляються побажання пацієнта та його реальні потреби. Разом з цим співвідноситься можливість виконання пацієнтом цих рухових дій. Потім на основі цього складається програма ерготерапевтичного втручання.