[[Файл:Photo-Лютеція-Винничук.jpg|міні]]
'''«<nowiki/>[[Лютеція (значення)|Лютéція]]<nowiki/>»''' – [[Еротика|еротичний]] [[роман]]-[[містифікація]] [[Винничук Юрій Павлович|Юрія Винничука]], вперше опублікований у 2017 році у видавництві [[Фоліо (видавництво)|"Фоліо"(Харків)]].
== Опис ==
Черговий [[Постмодерн|постмодерний]] витвір [[Винничук Юрій Павлович|Юрія Винничука]]<ref>{{Cite news|title=Винничук Юрій Павлович|url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&oldid=26098907|work=Вікіпедія|date=2019-09-15|accessdate=2019-10-01|language=uk}}</ref> з елементами [[Містика|містики]], [[Детектив (жанр)|детектив]]<nowiki/>у, [[Еротика|еротик]]<nowiki/>и, [[Гумор|гумору]] і [[Сум (емоція)|смутку]]. Автор зупиняється, як колись [[Данте Аліг'єрі|Данте]]<ref>{{Cite news|title=Данте Аліг'єрі|url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%94%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5_%D0%90%D0%BB%D1%96%D0%B3%27%D1%94%D1%80%D1%96&oldid=26202817|work=Вікіпедія|date=2019-10-01|accessdate=2019-10-01|language=uk}}</ref>, «на півдорозі», щоб озирнутися назад і довідатися, хто він насправді, прагнучи звести порахунки зі своїм молодечим бунтом проти навколишньої совєтської дійсності, розкопати щось більше про свою родину. І все це на тлі нестримних любовних пригод не тільки автора, але й львівського [[Дон Жуан|Дон Жуана]] 1840-х років [[Вагилевич Іван Миколайович|Івана Вагилевича]]<ref>{{Cite news|title=Вагилевич Іван Миколайович|url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&oldid=25594106|work=Вікіпедія|date=2019-07-03|accessdate=2019-10-01|language=uk}}</ref>.
Таємничу Лютецію, дівчину зі снів, розшукують герої роману. На перепоні цих пошуків стоїть не менш таємнича організація, члени якої носять імена карт. А десь поза цим світом триває [[Велика Битва]], звістки про яку приносять ціною свого життя мужні [[Листарі,]] до яких належить і Лютеція.<ref>{{Cite book|url=https://folio.com.ua/books/Lyuteciya|title=Лютеція|language=uk|isbn=9789660379220}}</ref>
«Лютеція» — роман-містифікація, де безлічі [[Ірраціональність|ірраціональних]] речей намагаються знайти раціональне пояснення. Це своєрідне загравання з уявою і здоровим глуздом читача, котре чинить Винничук. Й робить це так непомітно й мимовільно, як може тільки він. Читач не пручається, просто поринає у вигаданий світ снів й самонавіювання. Годі й зрозуміти, чи ти читаєш книгу, чи вона вже твориться сама в твоїй голові. Справжня магія слова. В цьому весь Винничук.
Обидва герої роману, які відділені один від одного значним відрізком часу, бачать однакові сни. Кінець вісімдесятих років минулого століття, радянська система вже доживає свої останні роки, такий собі художник-оформлювач за професією і «шухлядний» письменник Юрко живе на висілках в своєрідному Макондо (всі ми пам’ятаємо [[Габрієль Гарсія Маркес|Гарсія Маркеса]]) — у [[Винники|Винниках]] поблизу [[Львів|Львов]]<nowiki/>а і бачить дивні сни. Немов рудоволосе дівча на ім’я Лютеція проїжджає осіннім Ринком, й подає якийсь знак на мигах Юркові. Сон повторюється майже кожної ночі, пригадується і вдень. Уява хлопця домальовує додаткові деталі і Юрко вже не розрізняє де був сон, а де його мрійливе марення.
''<big>«Ринок, сосни, тьмяне світло… потім поява Лютеції, намагання злитися з нею в одне ціле, її солодкий шепіт… ці незрозумілі люди в шинку…»</big>''
Коли до рук, що гріха таїти, Юрія Винничука (бо саме він є головним героєм роману) потрапляють нотатки члена «<nowiki/>[[Руська трійця|Руської Трійці]]<nowiki/>» [[Вагилевич Іван Миколайович|Івана Вагилевича]] (до слова, всіма знаного гульвіси), де той описує свої сновидіння, Юрко впізнає там свої сни. Читаючи, він «бачить» Лютецію, таємне товариство Продавців Снів, учасників Клубу Розбитих Сердець і дізнається страшну таємницю про Велику Битву, що постійно точиться в паралельному вимірі. Хто такі Листарі й Нетленні? Яка їхня ціль?
Градус містичного й непояснюваного стрімко повзе до найвищих щаблів. Автор так переконливо створив химерний світ свого роману, що скидається на те, що [[Винничук Юрій Павлович|Юрій Винничук]] причастився невідомих нам знань і намагається посвятити й нас, настільки все переконливо звучить. Всі ті вигадані ордени (чи не вигадані, бо з Винничуком не можна бути певним цього) такі реальні, годі й сумніватися. Справжнє готичне плетиво з химерних створінь і явищ.
Але цей твір не виключно містичний, автор взагалі не терпить однозначних кольорів та тонів. Текст «Лютеція» різний, вже звично дотепний й еротичний:<blockquote>— Але чому ти з тим одороблом жила?
— Чому? Я тобі признаюся чесно. У нього великий пензлик.
— Тепер перестала?
— Перестала, коли довідалася, що він свого пензлика мачав не лише в мою палітру… </blockquote>Ці дотепи розріджують загальний потойбічний настрій тексту:
''<big>«Аж одного ранку несе він мені каву в ліжко і: ох ти ж моя палестинко! Я подумала — почулось, каву випила. А він: ану поверни тепер до мене свій сектор Газа!»</big>''
Крім цього, автор надає читачам візу для відвідання своєї «письменницької кухні». Розповідає про залаштунки творчої професії у радянській дійсності, котра вимагала певної співпраці із владою, про написання збірок з віршами-паровозами (написаних про партію), котрі протягували за собою дійсно вартісні поезії, бо це був єдиний шлях публікуватись. Але автор не публікувався.
Не криючись, чи не вперше, Винничук впускає до тексту коротеньку історію про свою родину, дідів, прадідів, ув’язнення батька і «лісові звитяги» родичів. Про свою молодість і походеньки разом з невгамовним Ізьо (особливо мені запам’яталася авантюра біля палацу Потоцьких) Винничук розходиться з притаманним йому гумором і, в той же час, зі смутком. Все це перемежовано містичними вкрапленнями – цікавими фактами про життя Вагилевича і його оточення. Ну і, звісно, сни — доріжки між світами.
«Лютеція» — надзвичайно вартісний текст, написаний в постмодерній манері, котрий вимагає певних ментальних потуг для його розуміння. Потребує повторних перечитувань, ґрунтовного аналізу його елементів, символів і смислів. Юрій Винничук, як завжди, на висоті.<ref>{{Cite web|title=«Лютеція» — еротичний роман-містифікація|url=https://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/51084/|website=Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал|date=2017-11-15|accessdate=2019-10-01|language=uk}}</ref>
== Примітки ==
<references />
== Посилання ==
https://knigogo.com.ua/chitati-online/lyutetsiya/
{{ВП-портали|Книги|Література|Фантастика|Фентезі|Україна|}}
[[Категорія:Романи 2017]]
[[Категорія:Фентезійні романи України]]
[[Категорія:Еротичні романи]]
[[Категорія:Сатирико-фантастичні романи]]
[[Категорія:Детективні фантастичні романи]]
[[Категорія:Українські романи]]
[[Категорія:Постмодернізм]]
[[Категорія:Книги Юрія Винничука]]
This site is not affiliated with or endorsed in any way by the Wikimedia Foundation or any of its affiliates. In fact, we fucking despise them.
|
