Revision 17017 of "Юрій Завадський. Проект нової української абетки" on ukwikibooks

<b><big>Проект Нової Української Абетки</big></b><br /><br />Реформації сучасного українського правопису на офіційному рівні наразі зупинилися або про них просто перестали говорити. Ймовірно також, що говорити про них зараз просто невигідно. Властивістю наявної української владної системи стало не закінчувати ані жодної розпочатої справи. Так сталося з правописом, з реформою освіти, науки, сьогодні (осінь 2003 року) те ж саме бачимо зі Спілкою письменників та й взагалі літературою й книговиданням.<br /><br />Справа зміни правопису болюча для кожної мови, проте українцям пощастило, що їхня мова і досі є в стані розвитку. Не треба соромитися того, що наша мова молода, - розуміння цього повинно зумовити належне ставлення. Саме через це повинно розумітися, що зі зміною мови, її розвитком, повинні змінюватися і такі пов'язані з нею системи, як правопис, лексикографія, підхід до синтаксису, методика навчання мови та інші.<br /><br />В цій статті ми вирішили запропонувати альтернативний варіант української мовної графіки, що покликаний спростити письмо, а заразом і поглибити розуміння мови, що також включає легший доступ до вивчення української мови іноземцями. Відомо, що українська абетка містить ряд знаків-літер, що позначають властиві мові поєднання звуків, а саме “щ”, “я”, “ю”, “ї”, “є”. Думка викорінити ці літери існувала вже давно. Сьогодні ж ми, усвідомлюючи особливість нашої мови, що передовсім полягає на практично повній можливості відтворення звуків мовлення на письмі, спробували здійснити скорочення української абетки до 28 літер.<br /><br />Відтак, вона виглядатиме наступним чином (число по порядку – літера велика і маленька - звук):<br />1. А а – [a]<br />2. Б б – [б]<br />3. В в – [в]<br />4. Г г – [г]<br />5. Ґ ґ – [ґ]<br />6. Д е – [д]<br />7. Е е – [е]<br />8. Ж ж – [ж]<br />9. З з – [з]<br />10. И и – [и]<br />11. І і – [і]<br />12. Й й – [й], тобто [j]<br />13. К к – [к]<br />14. Л л – [л]<br />15. М м – [м]<br />16. Н н – [н]<br />17. О о – [о]<br />18. П п – [п]<br />19. Р р – [р]<br />20. С с – [с]<br />21. Т т – [т]<br />22. У у – [у]<br />23. Ф ф – [ф]<br />24. Х х – [х]<br />25. Ц ц – [ц]<br />26. Ч ч – [ч]<br />27. Ш ш – [ш]<br />28. ь – позначення м’якості попереднього приголосного<br /><br />Відомі нам ствердження, що латинська абетка простіша, адже має в свойому складі менше літер, а в цьому варіанті української власне така кількість знаків, як, наприклад, в англійській. Використання ж латинської абетки в потребах української мови, на нашу думку, є недопустимим вже з тієї причини, що фонетичний склад будь-якої слов'янської мови, в тім рахунку і української, не може бути адекватно відтворений латинськими літерами за найменшого застосування діакретичних знаків, тобто крапок, рисок над літерами, про що говорили ще на початку 19 століття. Кирилична ж абетка дозволяє, як бачимо, із застосуванням лише двох літер з діакретичними знаками “і” та “й” відтворити всі особливості фонетичного складу української мови на письмі.<br /><br />Як вже зміниться правопис слів української мови з застосуванням пропонованої абетки? Насамперед зміниться написання слів, що містять в собі пом'якшені приголосні чи поєднання “[й] + голосна”. Наприклад: колишнє слово “вулиця” буде писатися як “вулицьа”, “любов” – “льубов”, оскільки в цих випадках йотовані “я” і “ю” відповідно вживалися на позначення попереднього м'якого приголосного + голосна. А слово “в'яз” буде писатися як “вйаз”, “яр” – “йар”, “Ярослав” – “Йарослав”, “Київ” – “Кийів”, “є” – “йе”, “в'їзд” – “вйізд”, оскільки тут йотовані були вживані на позначення приголосного [й] + голосна. На практиці це не викличе труднощів, оскільки ґрунтовною засадою даної абетки є максимально повна відповідність вимови і написання. Також треба згадати й те, що зі вжитком цієї скороченої абетки зникне потреба в апострофі, і це відмінна риса, адже вживання цього знака значно ускладнює правопис, викликає значну кількість суперечностей. Найбільша з них – нагромадження зайвих графем задля позначення конструкції “приголосний + [й] + голосна” в таких словах як “м'яч” ([мйач]), “м'ясо” ([мйасо]), “в'ється” ([вйет’с’а), “в'юн” ([вйун]), “в'їдливий” ([вйідливий]). За порівняння транскрипції та написання слова згідно пропонованої абетки кидається в очі явна близькість – [мйач] мйач, [вйет’с’а] вйетьсьа.<br /><br />Набагато простіше з літерою “щ”, розклад котрої на дві – “ш” і “ч” в жодному разі не може викликати складностей в розумінні. Такі слова як “борщ” – “боршч”, “щавель” – “шчавель”, “щастя” – “шчастьа” легко будуть сприйматися і, зрозуміло, не затуманюватимуть графікою свого істинного звукового складу.<br /><br />Попри логічність та відповідність фонетиці української мови, цей проект потребує допрацювання та [[{{TALKPAGENAME}}|обговорення]]. Надіємося, що його публікація статті в Інтернеті знайде чимало відгуків.

Автор проекту: '''Юрій Завадський''', аспірант кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, поет, співукладач самвидавівської ґазети ZВІРШІ. 

Станом на 2009 рік '''Юрій Завадський''' є кандидатом філологічних наук, асистентом кафедри журналістики Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

[[Категорія:Українська мова]]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0 Правопис "Драгоманівка"]