Revision 19781 of "Історія/Козаки" on ukwikibooks

=== Історія козаків, вільних людей по волі Божій ===

Коза́к  (рус. козакъ, пол. kozak, рос. казак) — особисто вільна, вільнонаймана людина, людина вільної праці. У такому значенні поняття "козак" в документах староруською мовою згадується ще в 1395 році, в "Справі про межі Кирилівського монастиря". У зв'язку з тим, що в тюркомовних документах слово "козак" з близьким значенням (вільна людина, кочівник і найманець) зустрічається ще раніше (зокрема в XIII ст. в тюркомовному Codex Cumanicus), прийнято вважати, що дане поняття запозичене русичами саме з мов тюркомовних народів.

Історія розвитку поняття "козак" в дечому нагадує історію розвитку такого відомого в сучасному світі поняття як фрілансер (freelancer), яке первісно в англійській мові означаючи вільнонайманого вояку, воїна-найманця з часом перетворилося на позначення будь-якої вільної людини, людини вільної праці і вільного роду занять.

Це дозволяє поділити історію вільних людей, козацтва світу на кілька етапів:

* Доординський період (до XIII ст.). Історія вільних людей світу в "докозацькі" часи. В цей час вільні люди вже існували (вони існують з часу появи людства), але слово "козак" в якості самоназви ще не використовували. Слово "козак" в ці часи, якщо і існувало, то використовувалося в інших, більш вузьких значеннях. цей період швидше за все закінчується з утворенням царства Ординського і об'єднанням багатонаціонального суспільства Великого Степу в єдину державу в XIII ст.;

* Ординський період (XIII-XVI ст.). Поява згадок слова "козак" в значенні вільна людина, людина вільної праці (в т.ч. воїн-найманець) в різних джерелах. Поширення поняття "козак" в мовах різних народів, які входили до складу ординського суспільства. Поняття "козак" стає відомим в усьому Великому Євразійському Степу, а інколи навіть за його межами, напр. в Західній Європі, Америці, Африці і Близькому Сході. Формується поняття про козака, як про вільну, незалежну людину, різного походження, яка може сповідувати будь-яку мову і віру, належати до будь-якої культурної традиції;

* Європейський абсолютизм (XVI-XX ст.). Гоніння на козацтво, вільних людей Степу. Подальше розселення козаків і поширення поняття козак по всьому світу. Щоб зберегти власну самоідентифікацію, в цих умовах багато з них змушені - сформувати окрему суспільну верству населення (Річ Посполита, Російська імперія) або окремий народ (Казахстан, Османська імперія). В цей час багато козаків, зокрема козаків України, насильно позбавляють права називати себе козаками, вільними людьми (див. напр. творчість Тараса Шевченка). Частина щоб відстояти власну свободу береться за зброю, але програє. В XX ст. це вступає в протиріччя з розвитком суспільства Степу в цілому, що показує суперечність між ідеєю козацтва як вільних людей і спробою їх розглядати у вузькому сенсі, як окрему верству населення чи народ. Поняття "козак" на певний час набуває негативного відтінку (людина, яка відбирає волю у інших).

* Відродження козацтва (XX - XXI ст.). В кінці XX ст. по всьому світу починається повернення до стародавніх ідей побудови суспільства як спільноти вільних людей. В цих умовах переосмислення стародавньої спадщини усіх народів світу, зокрема народів Євразії, що викликає новий інтерес в усьому світі до ідей козацтва, спільноти вільних людей світу. В багатьох країнах світу, особливо країнах Великого Степу (Україна, РФ, Казахстан) спостерігається поява численних спільнот, людей і організації, які пов'язують себе з козацтвом. В умовах відродження козацтва, стає все більш очевидним, що лише концепція волі і вільних людей світу, дозволяє правильно зрозуміти це багатогранне явище.