Revision 21533 of "Повій, вітре, на Вкраїну... (Руданський)" on ukwikisource

{{Про_текст
| Назва          =«Повій, вітре, на Вкраїну...»
| Підзаголовок   =
| Частина        =
| Автор          = [[Степан Васильович Руданський]]
| Без_автора     =
| Автори         =
| Автор1         =
| Мова_оригіналу = українська
| Назва_оригіналу=
| Підзаголовок_оригіналу=
| Перекладач     =
| Зміст          =
| З_циклу        =
| Із_збірника    =
| Дата_публікації= 
| Джерело        =http://ukr-lit.net
| Дата_створення =
| Вікіпедія      =
| Інше           =
| Зображення     =[[File:Stepan Rudanskyi - Poviy, vitre, na Vkrainu.jpg|thumb|Add caption here]]
| Опис_зображення=Зображення автографа пісні Степана Руданського "Повій, вітре, на Вкраїну"
| Попередній     =
| Наступний      =
}}
{{poem-on|«Повій, вітре, на Вкраїну...»}}
<poem>
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі…
Повій, вітре, з полуночі.

Між ярами там долина,
Там біленькая хатина,
В тій хатині голУбонька,
ГолУбонька-дівчИнонька.

Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця.
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівча миле.

Зупинися нишком-тишком
Над рум'яним білим личком,
Над тим личком зупинися,
Чи спить мила — подивися.

Як спить мила, не збудилась —
Нагадай їй, з ким любилась,
З ким любилась і кохалась
І кохати присягалась…

Як заб'ється їй серденько,
Як дівча зітхне тяженько,
Як заплачуть чорні очі,
Вертай, вітре, к полуночі.

А як мене позабула,
Як нелюба пригорнула —
Ти розвійся край долині,
Не вертайся з України…

Вітер віє, вітер віє;
Серце тужить, серце мліє…
Вітер віє, не вертає,
Серце з жалю замирає.
</poem>
{{poem-off}}

[[Категорія:Степан Васильович Руданський]]