Difference between revisions 16371 and 16376 on ukwikivoyage

#REDIRECT [[Чортків]]'''Печера "Угри́нь"''' — карстова [[печера]], [[геологічна пам'ятка природи]] місцевого значення в [[Україна|Україні]]. Розташована на південний схід від села [[Угринь]] [[Чортківський район|Чортківського району]][[Тернопільська область|Тернопільської області]].

Загальна довжина — 2120 м. Утворилась у верхньотортонських [[Гіпс|гіпсах]]. Вхід — у верхній частині схилу долини річки Млинки (ліва притока [[Серет (притока Дністра)|Серету]]).

Оголошена об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради № 870 від [[20 грудня]] [[1968]] року. Перебуває у віданні Угриньської сільради. Площа природоохоронної ділянки — 0,25 га.

== Історія відкриття та дослідження ==
Ближня частина печери відома ще з першої половини XX століття. Історія відкриття печери така. На горі добували гіпс, його випалювали і перемелювали на борошно, яке використовувалось у будівництві. Для поміщика, пана Потоцького, із гіпсового каміння виготовляли різні прикраси: попільниці, шкатулки, статуї. Робітники, що добували гіпс, пробили малий отвір у землі, але не звернули на це уваги.

У 1934 році вчитель з місцевої школи Отецький зацікавився цим отвором в горі. Він розкопав його і натрапив на великий підземний зал. З того часу почалось освоєння печери. Бригада з 15 чоловік розчищала підземні ходи протягом двох років. Згодом печера Угринська стала власністю Подільського туристично-краєзнавчого товариства (ПТКТ), нею опікувався відділ Чортківського ПТКТ. З 1935 року печера Угринська стала цілком доступна для туристів. На вході було збудовано браму з написом: «Вхід у підземні лабіринти — платний». При печері утримувався платний провідник, що проводив екскурсії в печеру за вхідними квитками.

Угринська печера стала відома далеко за межами [[Повіт|повіту]]. Оглядати її приїздили туристи з Сербії, Румунії, Франції, Англії та інших країн. Цікавились нею вчені і студенти Тернополя, Львова, Кракова, Варшави. Всі, хто побував у печері, залишали свої відгуки про неї у спеціальній книзі. Перше письмове повідомлення про печеру датується 1936 роком. Про неї є згадка в путівнику по Тернопільському воєводству Томаша Кунцека.

У 1959 році печеру досліджував вчитель Угринської восьмирічної школи Михайло Біль. Він зробив невеличкий опис печери, який опублікував в районній газеті.

Вперше повний план відомої частини печери виконав у 1962 році шахтовий загін Інституту мінеральних ресурсів м. [[Сімферополь|Сімферополя]]. Під керівництвом В. М. Дублянського було закартовано 428 м.