Difference between revisions 19099507 and 19304092 on ukwiki

{{Картка:Історія Лівану}}
У липні 1941 адміністрація [[режим Віші|уряду Віші]], що захопила владу в Сирії і Лівані після поразки Франції від [[Німеччина|Німеччини]] в 1940, була вигнана з країни британськими військами за підтримкою сил «[[Вільна Франція|Вільної Франції]]», яка обіцяла надати незалежність обом арабським країнам. Проте, вибори 1943 привели до влади режим, що виступав за негайне отримання державної незалежності і ліквідацію французького впливу. Власті «Вільної Франції» заарештували новообраног(contracted; show full)

У 1948-1949 роках Ліван взяв участь у [[Арабо-ізраїльська війна 1948-1949|Арабо-ізраїльській війні]] на боці арабських держав, але не грав значної ролі. Б
ілялизько 1000 ліванських солдат були введені до Ізраїлю, але були швидко відтіснені ізраїльською армію, яка контролювала прикордонну частину південного Лівану до підписання мирного договору 23 березня 1949 року. Найважливішим результатом цієї війни для Лівану був приток білялизько 110 тис. палестинських біженців до Лівану, більший, ніж до будь-якої іншої країни.

У 1952 опозиційні депутати парламенту (включаючи представників [[Прогресивна соціалістична партія Лівану|Прогресивної соціалістичної партії]]) висунули програму реформ. У їх підтримку у вересні 1952 був організований загальний страйк. Армія відмовилася підтримати президента, і той вимушений був піти у відставку. Парламент вибрав новим главою держави одного з лідерів опозиції, [[Каміль Шамун|Каміля Шамуна]] (1952–1958). Він (contracted; show full)

У 1970 новим президентом Лівану був вибраний представник центристських сил [[Сулейман Франж’є]] (1970–1976). Йому довелося зіткнутися з різким погіршенням ситуації, пов'язаним з перекиданням до Лівану основних бойових сил палестинців з [[Йорданія|Йорданії]] після їх розгрому йорданською армією у вересні 1970.
{{Без джерел|дата=січень 2008}}