Difference between revisions 21627 and 21660 on ukwikisource

{{заголовок
 | назва     = Енеїда
 | автор  = [[Іван Котляревський]]
 | секція    = <br/>Частина I.
 | попередня =[[Енеїда (Котляревський)|Зміст]]
 | наступна  = [[Енеїда (Котляревський)/Частина друга|Частина ІІ]]
 | примітки  = 
}}
(contracted; show full)І стала хлипать перед ним:
"Чим пред тобою, милий тату,
Син заслужив таку мій плату?
Ійон<ref>''Iйон'' — бач.</ref>, мов в [[w:Гра у свинки|свинки грають їм]].

<span style='color: red'><sup>16</sup></span> Куди йому уже до [[w:Рим|Риму]]?
Хіба як здохне чорт в рові!
Як вернеться 
[[w:кримський хан|пан хан]] до [[w:Кримське ханство|Криму]]<ref>''Як вернеться пан хан до Криму'' - те, чого нiколи не буде. [[w:Кримське ханство|Кримське ханство]] ліквідоване i приєднане до Росiї 1783 року.</ref>,
Як женитсья сич на сові.
Хіба б уже та не Юнона,
Щоб не вказала [[w:Макогін|макогона]],
Що й досі слухає чмелів!
Коли б вона та не бісилась,
Замовкла і не комизилась<ref>''Комизитися'' —  вередувати, капризувати; упиратися; норовитися.</ref>,
Щоб ти се сам їй ізвелів".

<span style='color: red'><sup>17</sup></span> Юпітер, все допивши з кубка,
Погладив свій рукою [[w:оселедець (зачіска)|чуб]]:
"Ох, доцю, ти моя голубка!
Я в правді твердий так, як дуб.
Еней збудує сильне царство
І заведе своє там панство:
Не малий буде він панок.
На [[w:панщина|панщину]] ввесь світ погонить,
Багацько хлопців там наплодить
І всім їм буде ватажок.

<span style='color: red'><sup>18</sup></span> Заїде до [[w:Дідона|Дідони]] в гості
І буде там бенкетовать;
Полюбиться її він мосці⏎
І буде <ref>''Мосць'' — величність.</ref>
І буде [[wikt:пускати бісики|бісики пускать]].
Іди, небого, не журися,
[[w:понеділкування|Попонеділкуй]], помолися,
Все буде так, як я сказав".
Венера низько поклонилась
І з панотцем своїм простилась,
А він її поціловав.

<span style='color: red'><sup>19</sup></span> Еней прочумався<ref>''Прочумати'' — привести до пам'яті.</ref>, проспався
І голодранців позбирав,
Зовсім зібрався і уклався,
І, скілько видно, почухрав.
Плив-плив, плив-плив, що аж обридло,
І море так йому огидло,
Що бісом на його дививсь:
"Коли б, — каже, — умер я в Трої,
Уже б не пив сеї гіркої
І марне так не волочивсь".

<span style='color: red'><sup>20</sup></span> Потім, до берега приставши
З троянством голим всім своїм,
На землю з човнів повстававши,
Спитавсь, чи є що їсти їм.
І зараз чогось попоїли,
Щоб на путі не ослабіли;
Пішли, куди хто запопав.
Еней по берегу попхався
І сам не знав, куди слонявся,
Аж гульк — і в город причвалав.

<span style='color: red'><sup>21</sup></span> В тім городі жила Дідона,
А город звався [[w:Карфаген|Карфаген]],
Розумна пані і моторна,
Для неї трохи сих імен:
Трудяща, дуже працьовита,
Весела, гарна, сановита,
Бідняжка — що була вдова;
По городу тогді гуляла,
Коли троянців повстрічала,
Такі сказала їм слова:

<span style='color: red'><sup>22</sup></span> "Відкіль такі се гольтіпаки?
Чи рибу з [[w:Дон|Дону]] везете?
Чи, може, виходці-бурлаки?
Куди, прочане, ви йдете?
Який вас враг сюди направив?
І хто до города причалив?
Яка ж ватага розбишак!"
Троянці всі замурмотали,
Дідоні низько в ноги пали,
А, вставши, їй мовляли так:

<span style='color: red'><sup>23</sup></span> "Ми всі, як бач, народ хрещений,
Волочимся без талану,
Ми в Трої, знаєш, порождені,
Еней пустив на нас ману;
Дали нам греки прочухана
І самого Енея-пана
В три вирви вигнали відтіль;
Звелів покинути нам Трою,
Підмовив плавати з собою,
Тепер ти знаєш ми відкіль,

<span style='color: red'><sup>24</sup></span> Помилуй, пані благородна!
Не дай загинуть головам,
Будь милостива, будь незлобна,
Еней спасибі скаже сам.
Чи бачиш, як ми обідрались!
Убрання, постоли порвались,
Охляли, ніби в дощ щеня!
Кожухи, [[w:Кожух|Кожухи]], [[w:|свити]] погубили
І з голоду в кулак трубили,
Така нам лучилась пеня<ref>''Пеня'' — горе, біда.</ref>".

<span style='color: red'><sup>25</sup></span> Дідона гірко заридала
І з білого свого лиця
Платочком сльози обтирала:
"Коли б, — сказала, — молодця
Енея вашого злапала,
Уже б тогді весела стала,
Тогді [[w:великдень|великдень]] був би нам!"
Тут плюсь — Еней як будто з неба:
"Ось, ось де я, коли вам треба!
Дідоні поклонюся сам".

<span style='color: red'><sup>26</sup></span> Потім, з Дідоною обнявшись,
Поцілувались гарно в смак;
За рученьки біленькі взявшись,
(contracted; show full)Послала душу к чорту в ад.
{{poem-off}}
</poem>

==Примітки==
<references/>

[[Категорія:Енеїда (Іван Котляревський)]]