Difference between revisions 22883 and 22884 on ukwikisource

'''СВЯТИЙ ЙОАН ЛІСТВИЧНИК, СВЯТІ ПРЕПОДОБНІ ОТЦІ ВАРСАНУФІЙ ТА ЙОАН СВЯТИЙ АВВА ДОРОТЕЙ<br />'''

Книга повчань духовних Отців VI-VII ст. - це справжній учитель терпеливости, винищувач нарікання, керманич, що веде до істинної смиренномудрости в Христі Ісусі, Господі нашім.<br />

== СВЯТИЙ ЙОАН ЛІСТВИЧНИК  ==

=== Коротко про життя і твори ===

(contracted; show full)

5. Марнославний подвижник сам собі робить подвійну кривду, тому що тіло своє мордує, а нагороди не дістає.<br />

6. Господь часто приховує од нас чесноти наші; а людина, що нас хвалить, або, ліпше мовити, лестить нам, похвалою одкриває нам очі - й багатство чеснот щезає.<br />

7. Підлесник - це слуга бісів, підбурювач гордости, винищувач замилування, губитель чеснот, звідник з істинної дороги. 
''Прославляючі твої на манівці тебе зводять, руйнують дорогу, якою ти простуєш'', - каже Пророк (Іс. 3:12).<br />

8. Бачив я ридаючих, що після похвали тут же запалали гнівом; і, як буває в торгівлі, зміняли одну пристрасть на іншу.<br />

9. Коли ближній або друг докорить тобі в очі чи поза очі, тоді вияви любов - похвали його.<br />

10. Велике діло - відкинути від душі похвалу людську, але ще більше - відігнати од себе похвалу бісівську.<br />

(contracted; show full)

18. Хто пізнав небесну славу, той нехтує земну; але я б дуже здивувався, якби хтось, не пізнавши небесної, - відкинув земну.<br />

19. Декотрі починали духовне діяння з марнославства, але потім, перемінивши намірення, осуду гідний початок увінчали похвальним кінцем.<br />

20. Хто звеличується природними даруваннями: дотепністю, второпністю, здібністю у читанні, гарною вимовою, бистротою розуму, що їх одержав без труду, той ніколи не сподобиться вищих благ, бо 
''хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний'' через марнославство своє (Лк. 16:10).<br />

21. Хто просить у Бога дарів за труди, той - на слизькому підґрунті; а хто, навпаки, вважає себе постійним боржником перед Богом, той, навіть не сподіваючись, - збагатиться небесним багатством.<br />

22. Не слухай намовника цього, коли він підмовляє тебе виявляти чесноти твої для користи буцімто інших: ''Яка бо користь людині'', якщо цілому світу буде корисна, ''а занапастить власну душу?'' (Мт. 16:26). Ніщо не приносить стільки користи ближнім, як смиренна, нелукава вдача і таке саме слово. Так поступаючи, ми й інших будемо спонукувати не звеличуватись. А що може бути цінніше від цього?<br />

23. Похвали сповнюють душу пихою; коли ж вона звеличиться, тоді обійме її гордість, піднесе до небес і повергне в безодню.<br />

24. Скверне марнославство намовляє тільки прибирати вигляд чесноти, якої насправді нема в нас, наводячи на знадження слова Спасителя: ''Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі'' (Мт. 5:16).<br />

25. Не крий сорому свого нібито заради того, щоб не подати ближньому причини до спотикання; хоча, може, й не завжди корисно вживати цей пластир, а тільки зважаючи на особливості гріха.<br />

26. Коли підлесники наші зачнуть хвалити нас, тоді поспішім згадати множество гріхів своїх і суд Божий, не рівний людському, - й побачимо, що ми не гідні тої чести, яку приписують нам люди.<br />

27. Прості серцем не вельми страждають од цієї отрути, бо марнославство - це згуба простоти й нещире життя.<br />

28. Гусінь, дозрівши, дістає крила й злітає увись; так і марнославство, укріпившись, породжує гордість, верховодицю і звершительку всякого лиха.<br />

29. ''Початок кінця'' марнославства - хоронити уста і полюбити бездітність від нього, ''середина'' - викорінення усякого мисленого марнославства; а ''кінець'' (якщо тільки є кінець в безодні) - зневажати при інших самого себе.<br />

30. Приховуй благородство своє і не звеличуйся знатністю своєю, щоб не бути тобі за словами в одному, а за ділами в іншому влаштуванні.<br />

31. Бачив я недосвідченого учня, що хвалився чеснотами вчителя свого і, думаючи присвоїти собі чужу славу, заслужив замість того тільки безчестя, коли всі дивувалися: «Як же добре дерево породило безплідну гіляку?»<br />

32. Марнославство любить урочисто являтися на сідалищі багатомовности; мовчання ж уст нищить його.<br />

33. Ті, що підвладні бісові марнославства, якщо навіть визволяться тимчасово від блудних помислів, починають високо про себе думати, - й знову впадають у гріх. Тоді бачать вони приховане в глибині серця марнославство й навчаються не приписувати набутої чистоти серця власній сумлінності та своєму зусиллю, наслідуючи поради Апостола: ''Що маєш, чого б ти не одержав'' (1 Кор. 4:7) од Бога або від інших за посердництвом їхніх молитов?<br />

34. Мовчання і безмовність - вороги марнославства; коли ж перебуваєш ти в спільноті, то терпеливо зноси зневаги.<br />

35. Якщо крайнє марнославство в тому, що людина і на самоті чваниться, то ознака досконалого смирення - навіть при інших не окрадати себе марнославством.<br />

==== Про боротьбу з духом гордости ====

(contracted; show full)

111. Коли душа нечутлива на Божий поклик, тоді корисно часто читати Божественне Писання та зворушливі слова Богоносних Отців, пам'ятати про Страшний суд Божий, вихід душі з тіла й зустріч з жахливими темними силами, з котрими вона зло чинила в цьому короткому й тяжкому житті.

[[Категорія:Релігійні твори]]
[[Категорія:Християнство]]
[[Категорія:Християнські твори]]

[[ru:Лествица]]